Отримання знань

Урок №17

 

Креслення шпонкових і штифтових з'єднань

 

1.   Зображення шпонкових з'єднань.

 

Вал з насадженою на нього деталлю (це може бути шків, маховик, зубчасте коле­со, важіль тощо) за допомогою шпонки, утворюють шпонко­ве з'єднання. Такі з'єднання застосовують у механічних пе­редачах, коли потрібно, щоб разом з валом оберталась розмі­щена на ньому деталь.

 

 

Шпонка з'єднує вал з іншою деталлю завдяки тому, що вона одночасно заходить в паз на валу і в такий самий паз в отворі насадженої на вал деталі. Пази у з'єднуваних деталях називають шпонковими канавками.

 

 

Втулку і вал показано розрізаними, щоб було добре видно шпонку і її роз­міщення.

 

 

Залежно від умов використання шпонкові з'єднання утво­рюють за допомогою різних за формою шпонок: призматичні, клинові, сегментні.  

   

 

Найбільш поширеними серед них є призматичні шпонки з заокруглени­ми торцями.

Форму і розміри шпонок стандартизовано. На складально­му кресленні кожна шпонка має умовне позначення. Для призматичної шпонки воно включає назву цієї деталі і три розміри, що визначають її ширину, висоту і довжину. Нап­риклад, запис «Шпонка 12 × 8 × 60» означає, що призматич­на шпонка має такі розміри: ширина 12 мм, висота 8 мм, довжина 60 мм.

 

На кресленні шпонкового з'єднання виконують зображен­ня тих деталей, якими воно утворене. Показують таке з'єд­нання двома зображеннями. На місці вигляду спереду розміщують поздовжній розріз з'єднання (уздовж осі ва­ла і з'єднаної з ним деталі). При цьому шпонку показують не-розсіченою, а на валу виконують тільки місцевий розріз. Так роблять тоді, коли січна площина проходить уздовж суціль­ної (непорожнистої) деталі. Поздовжній розріз доповнюють поперечним, який розміщують на місці вигляду зліва. На цьому розрізі з'єднувані деталі і шпонку зображують розсіче­ними.

 

На кресленні між верхньою площиною шпонки і дном ка­навки у втулці обов'язково показують невеликий проміжок — зазор. Він забезпечує можливість складання з'єднання.

 

2.   Зображення штифтових з'єднань.

 

Штифтові з'єднання утворюють із застосуванням штифтів — деталей цилінд­ричної або конічної форми.

 

 

 За допомогою циліндричних штифтів забезпечують фіксацію однієї деталі відносно ін­шої — це запобігає зміщенню деталей, скріплених гвинта­ми. Конічні штифти застосовують тоді, коли потрібно запобігти взаємному поздовжньому переміщенню двох деталей.

 

Особливістю штифтового з'єднання є те, що отвір під штифт свердлять одночасно у всіх деталях, які підлягають з'єднанню. Цим досягається високий ступінь взаємної фікса­ції з'єднуваних деталей. Штифт вставляють у отвір здебіль­шого запресовуванням.

 

 

Розміри штифтів стандартизовано. Діаметр і довжину штифта  вибирають  залежно  від  розмірів  з'єднуваних деталей. До позначення штифта входять його назва і розмі­ри, наприклад, «Штифт циліндричний 5 ×30». Це означає, що циліндричний штифт має діаметр 5 мм і довжину 30 мм. Напис «Штифт конічний 10 × 70» означає, що в конічного штифта менший діаметр 10 мм, а довжина 70 мм.

 

Штифтові з'єднання, як правило, показують за допомо­гою розрізів. На складальних кресленнях штифти в розрізі показують, як і інші непорожнисті дета­лі, нерозсіченими, якщо січна площина проходить уздовж їх осі.