Отримання знань

Будова ока. Вади зору

В наш час оптичну систему ока порівнюють з фотоапаратом і небезпідставно.

Наше око має майже кулясту форму. Око оточено твердою оболонкою - склерою (1). Передня частина склери називається рогівкою (2). За рогівкою розташована водяниста рідина (0). Далі за нею прикріплюється м'язами до склери райдужна оболонка (3), шо має у кожної людини свій колір. Колір райдужної оболонки визначає колір очей. В райдужці є отвір або природна діафрагра - зіниця (4).

Наша нервова система незалежно від нашої волі може змінювати розмір зіниць - якщо світловий потік збільшується, то розмір зіниць зменшується і навпаки. Саме через зіниці світло потрапляє далі в оптичну систему ока. За райдужною оболонкою знаходиться прозоре пружне тіло - кришталик (5). Кришталик являє собою маленьку двоопуклу лінзу діаметром 8-10мм, що оточена м'язами і прикріплена ними до склери. Зи здатні змінювати кривизну кришталика. При розгляданні близьких предметів кривизна збільшується, а при розгляданні далеких - зменшується причому так, щоб кожного разу зображення предмета утворювалось на сітківці (див. далі). За кришталиком знаходиться скловидне тіло (7) (драглеподібне). Здатність ока змінювати кривизну кришталика називається акомодацією ока (від лат. слова accomodatio - пристосування). Границя акомодації настає, коли предмет міститься на відстані 12 см від ока.

Відстань найкращого зору - це коли предмети знаходяться на відстані 25 см від ока (тоді деталі предмета можна розглядати без напруження).

Сітківка (6) являє  собою розгалуження зорового нерва, нервові закінчення бувають двох видів - палочки і колбочки (ці назви пов'язані з формою). За кольоровий зір відповідають колбочки. На сітківці утворюється зменшене, дійсне, обернене зображення предмета. Мозок «перевертає» це зображення.

На сітківці поблизу її середини є особливо чутливе до світла місце - жовта пляма (8) діаметром 3мм, в якому знаходиться центральна ямка діаметром 0,4мм. В ній знаходяться лише колбочки. Жовта пляма - це місце на сітківці, на якому утворюється зображення, що людина бачить найкраще.

До речі, те місце на сітківці, звідки виходить, розгалужуючись, зоровий нерв, позбавлено світлочутливості - там немає паличок і колбочок; воно носить назву «сліпа пляма» (3). Якщо зображення предмета на сітківці попадає на сліпу пляму, то предмет не видно.

Бінокулярний зір, або зір обома очима, дуже важливий для оцінки відстаней до предмета.

Тут розглянемо з вад зору тільки короткозорість та далекозорість.

Короткозорість

- зображення утворюється перед сітківкою;

-  виправляється розсівною лінзою.

Далекозорість

- зображення утворюється за сітківкою;

- виправляється збірною лінзою.

Це цікаво!

1.   Відкрив сліпу пляму відомий фізик Б.Маріотт, повідомлення про це було зроблено на засідання Паризької академії в 1667 році. «Один фізіолог, що показав дію сліпої плями, став улюбленцем при дворі французького короля; на засіданнях зі своїми придворними король розважався «відрубуючи їм голови»: він дивився на одного з них і слідкував, як в той самий час «зникала» голова іншого».

(З «Фейнмановських лекцій з фізики»)

Проведіть дослід:

Пропонується вам подивитисі лівим оком на хрест, а правий закрийте. Якщо наближати малюнок до ока, то на відстані 20-25 см синій кружок зникне - його зображення потрапить на сліпу пляму ока.

2.     Важливу роль мозку при сприйнятті зовнішніх образів ілюструє такий приклад. Якщо людина стане носити окуряри, які роблять зображення перевернутим, то спочатку людина всі буде бачити «догори ногами». Однак через деякий час сприйняття стане звичним. А от після зняття таких окулярів предмети будуть здаватись перевнутими, і знадобиться певний час, щоб усе стало на свої місця.

3.   Зорові іллюзії.

А чи не здається вам, що всі «чоловічки» на малюнку різного зросту? Лінійка доведе вам, що це не так!

Важко повірити, що прямі на малюнку паралельні! Але це так!