Урок «Болота, особливості їх утворення та поширення»

Боло́то, багно́, багни́ще, багнови́ще, драговина́ —  надмірно зволожена ділянка земної поверхні, вкрита вологолюбними рослинами, наприклад, мохом (Маскег), з залишків яких звичайно утворюється торф.

Болота розвиваються в місцях, де характер рельєфу зумовлює надмірне зволоження, в країнах з вологим кліматом вони можуть утворюватися і на вододілах.

У болоті, зазвичай, відбувається процес накопичення нерозкладених рослинних залишків та утворення торфу. Не всі зволожені ділянки суходолу є болотами. Болотами вважаються лише ті, які мають шар торфу товщиною понад 0,3 м.

Болота розділяють на 3 основних типи:

• Низинні болота утворюються в низинах, де збираються ґрунтові води. Завдяки багатому мінеральному складу ґрунтових вод низинні болота мають рясну рослинність і, зазвичай, вкриті зеленими мохами, хвощем, високою густою осокою, очеретом, заростями верби, вільхи та берези.

• Верхові болота живляться лише за рахунок опадів. Ґрунтових вод в таких болотах або дуже мало, або ж вони розташовані занадто глибоко. Оскільки дощова вода майже не містить мінеральних речовин, на верхових болотах розвиваються лише рослини, пристосовані до дуже бідного харчування. Головним чином це мох сфагнум (Sphagnidae).

• Перехідні болота мають добре виражені ознаки як низинного, так і верхового боліт. На перехідних болотах росте велика кількість сфагнума, можна зустріти журавлину та росичку.

За типом водопостачання розрізняють болота:

• джерельного,
• річкового,
• атмосферного живлення.

 

На болотах ростуть вологолюбні рослини, з яких найпоширенішими є мохи, осокові (різні види осоки, пухівки, ринхоспора), деякі злаки (очерет, куничник), рогіз, шейхцерія, бобівник, журавлина, буяхи, багульник, верби, вільха, береза. Залежно від водного режиму та характеру мінерального живлення ці рослини утворюють різні угруповання з переважанням мохів і трав'янистих рослин або кущів і дерев. Трав'янисті рослини утворюють на болотах сплавину, в якій зрідка зустрічаються прогалини — болотні вікна.

Географія боліт

Болота переважно зосереджені в Північній півкулі Землі. Загальна площа боліт у світі приблизно становить 3,5 млн км², з них близько 50% — торфові з глибиною торфу більше ніж 0,5 м. Найбільші території, зайняті болотами, зосереджені в Білорусі, Канаді, Фінляндії, США, Росії.

В Україні болота займають понад 1 200 тис. га з запасами повітряно-сухого торфу більш як 3 млрд. тон. Найбільше боліт в Україні на Поліссі (900 тис. га), менше — в Лісостепу (близько 300 тис. га), ще менше — в Степу і гірських районах. В Україні проводилась велика робота з осушення боліт, внаслідок чого багато видів рослин, в тому числі й цінних лікарських (Вовче тіло болотне, Латаття біле, Лепеха звичайна) та інші, були занесені до Червоної книги України.

 

Подивіться відео: Навіщо потрібні болота https://www.youtube.com/watch?v=tuNnhXAZY0M

                                                Болота: краса та  небезпека стоячої води https://www.youtube.com/watch?v=N0AWDIqzkEk

 

Міфи та легенди Чорного озера на Кіровоградщині

  

Чорне озеро на Кіровоградщині ввійшло до ТОП-10 чудес України, яких вчені пояснити не спроможні. Історію і легенди озера розповідає портал “Новини з України”.

 

Озеро, що в Чорному лісі поблизу села Вoдяне Знам’янськoгo райoну, має офіційну назву Берестувате, але за те, що ніхто не може визначити його глибину, його й прозвали Чорним.

Вчені припускають, що сформувалося воно в епoху льoдoвикoвoгo періоду, коли вода почала танути. Працівники місцевого держлісгоспу розповідають, як якось, взявши дві мотузки по 250 метрів, спробували опустити їх на дно. «Пристрій» зупинився, ймовірно вдарившись у дно, вже коли була розмотана котушка другої мотузки майже до кінця.

Дно в озері, оточеному болотом із мoхoм i папoрoттю, має кілька шарів із тoрфу, oпалoгo листя й гiлoк. Через таку багатошаровість й, напевно, не можуть визначити його глибину. Болото разом із озером займає площу 16 га, але заповідними вважаються тільки 2 гектари цієї місцини.

Одна з особливостей Чорного озера – плаваючі острови, так звані сплавини. Сплавина утворюються шляхом заростання поверхні води сфагнумом, очеретом, папороттю та деревами. У деяких місцях відстань між сплавинами та берегом озера сягає 10-15 метрів. Сплавини постійно «мігрують» поверхнею. Тож стоячи, здавалося б, на березі, можна несподівано опинитись посередині озера. На таких острівках, де ростуть трави і дерева, квітнуть рідкісні орхідеї, а дзеркало озера прикрашають водяні лілії.

Вода у водоймі залишається холодною цілий рік – і взимку, і влітку. У сильну спеку Чорне озеро трохи прогрівається на глибину до метра. Навіть у сильні морози воно не замерзає. Єдиний вид риб, який здатний вижити в таких умовах, – земляний карась (різновид сріблястого карася). Цей унікальний вид риб живе тільки в Чорному озері у Кіровоградській області і більше ніде не зустрічається. Неодноразові спроби населити озеро іншими видами риб були приречені на невдачу.

Купатися в oзерi  забoрoненo, та ніхто й не наважується, бо глибина біля берега сягає 2 метрів, а у воді повно п’явок.

У ході археологічних розкопок, що проводилися неподалік від Чорного озеро в 1949 році, були виявлені залишки городища чорноліської культури та 265 стародавніх курганів (ІІІ століття до н. е.). Це свідчить про те, що людина освоювала цю місцевість здавна.

Єдина споруда на березі Чорного озера – старий, занедбаний будинок – ні, це не сторожка лісника, а колишня урядова дача, куди приїжджали на відпочинок від справ насущних державні мужі. Ті з них, хто залишався на ніч у цьому моторошному місці, потім розповідали, що бачили русалок. Біля озера людям часто буває якось не по собі. Чіпляється блуд, і людина може отямитись вже у воді.

А ще місцеві розповідають про це місце дуже багато легенд. Зокрема, про затонулу тут карету хана Гірея. Виготовлена із чистого золота, вкрита діамантами і сапфірами, вона, мабуть, навічно залишилась лежати у глибинах Чорного озера.

А ще патякають про невільників, яких татари переводили через цей ліс. Тих, хто зовсім вибився із сил і не міг далі йти, топили в Чорному озері. Кажуть, їхні стогони і досі долинають до берегів. Насправді ж у товщі озерної води накопичується газ метан, який має властивість вибухати. Звідси, ймовірно, й дивні звуки, які інколи чують люди.

Кажуть, що саме тут Махно заховав награбовані скарби.

Та найжахливіша історія, з тих, які розповідають, трапилась тут всередині 70-х років минулого сторіччя. Велика компанія молодих дівчат і хлопців якось приїхала до озера. Це були сміливці, що забавлялися ворожінням та викликанням духів. Підлітки мали із собою старовинні книжки про магію. Як саме провели вони ту ніч біля озера, невідомо, але згодом, коли люди почали їх шукати – на місці знайшли ті старі книжки і мертві тіла всіх, хто приїхав до озера. Причини смерті міліція так і не змогла встановити.

Джерело: https://persha.kr.ua/article/74676-mifi-ta-legendi-chornogo-ozera-na-kirovogradshhini/

 

Домашнє завдання:§ 51, Прочитайте нотатки до теми с.185.

Прочитали-перевірти себе! с.185 підручника.

Дослідження ( на вибір):

1. За додатковими джерелами визначте, яка частка території України припадає на болота?
2.  Чи погоджуєтеся Ви з наведеним твердженням: „ Болота – це „ хворобливі лишаї” на тілі Землі.”

Результати дослідження надрукуйте у Word, підпишіть клас, прізвище, ім'я  і надішліть для   перевірки  на E-mail: ksg17v@gmail.com або на Lanaderkach64@gmail.com 

до  08.04.2020

Бажаю успіхів!