Отримання знань

Урок підготувала вчитель СЗОШ І-ІІІ ступенів №5

Ваколюк Тетяна Михайлівна

Тема: Розміщення населення. Урбанізація

Система розселення – це сукупність населених пунктів певної території, неоднакових за кількістю мешканців і функціями, об’єднаних різними видами зв’язків.

Усі населені пункти України можна розділити на міські та сільські. Вони розрізняються за соціально-економічними функціями, структурою  і темпами приросту населення, міграційними потоками . На території України чітко виділяється дія трьох чинників, що впливають на розміщення населення. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них. Так, міське населення з 1913 по 1994 рік зросло у 5,2 рази, а сільське зменшилось в 1,7 рази. Тепер в Україні 455 міст, 886 селищ міського типу і 28597 сіл. Між цими двома видами поселень є істотна відмінність.

Міським населеним пунктом в Україні вважають такий населений пункт, який виконує промислові, транспортні, культурно-торгові та адміністративні функції, а населення складається переважно з робітників, службовців та їхніх сімей. Крім того, зовнішнім визначальним чинником міського населеного пункту є специфічна архітектурна забудова, переважно багатоповерхова. Якщо населення становить менше 12000 жителів, але за  вищеперерахованими критеріями населення підлягає під класифікацію міського населеного пункту, то воно вважається селищем міського типу. Міста у свою чергу поділяються за своєю функціональністю на економічні (промислові, транспортні, торгово-розподільні) та неекономічні (адміністративні, рекреаційні).

Соціально-економічний розвиток суспільства, індустріалізація, зміни в структурі праці зумовлюють зростання концентрації населення в містах. За 1940-1991рр., наприклад, кількість міських жителів України зросла з 14,0 до 35,1 млн осіб, тоді як кількість сільського населення скоротилася з 27,0 до 16,8 млн осіб. За період 1992-2007рр. під впливом депортації кількість міського  і сільського населення скоротилася: міського до 31,7 млн осіб (на 10%) та сільського до 14,7 млн осіб (на 13%). В багатьох містах скорочується кількість населення. Цей процес особливо посилився в остання роки внаслідок від’ємного помітного приросту і помітним скороченням зайнятості. Це, насамперед, міста і селища міського типу в промислово розвинених східних регіонах України, що вичерпали (або вичерпують) можливості свого економічного зростання, а також міські населення причорнобильської зони.

Так, із 92 міст України, що мали на 1 січня 2008 року населення 50000 і більше жителів, лише  у 15 містах кількість населення порівняно з 1989 роком не знизилась, а зросла, причому в трьох містах вона залишилася на  тому самому рівні. Населення зросло в таких містах: Київ, Рівне, Тернопіль, Івано-Франківськ, Хмельницький, Луцьк.

Залежно від людяності міського населеного пункту в Україні виділяють: міста-мільйонери (чисельність населення понад 1000000 жителів), крупні міста (від 500 000 до 1000 000 жителів), великі міста (від 100 000 до 500 000 жителів), серед яких особливо варто виділити обласні центри, середні  (від 50 000 до 100 000 жителів), малі міста (менше 50 000 жителів).

В Україні 5 міст – мільйонерів – Київ (2,5 млн), Харків (1,5 млн), Дніпропетровськ (1,3 млн), Донецьк (1 млн), Одеса (1 млн). У дуже великих містах і містах мільйонерах проживає більше третини міських і п’ята частина всіх жителів України. Усі міста-мільйонери і крупні міста, а також багато великих міст утворюють навколо себе, сполучаючись з іншими містами, так звані міські агломерати – зони скупчення на  безпосередній близькості один від одного міських населених пунктів, пов’язаних  між собою єдиними транспортними, господарчими, культурно-побутовими, сервісними (обслуговуючими) і часто навіть житлово-комунальними зв’язками. Залежно від структури, агломерації можуть бути моноцентричними (сформованими навколо одного міста, яке значно більше за розмірами, ніж оточуючі) та поліцентричними ( сформованими навколо двох, рідше більше міст,  рівнозначних за розмірами і статусом).

В Україні можна виділити 19 міських агломерацій. Серед них найбільшими є: Київська, Харківська, Львівська, Одеська – типові моноцентричні, та наприклад, Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська, Дніпропертовсько-Дніпродзержинська, Лисичансько-Рубіжнинська – типові поліцентричні.

Співвідношення міського і сільського населення в структурі розселення України визначає рівень урбанізації – частки населення, яка проживає, працюючи в містах і веде міський спосіб життя. Середній по Україні показник рівня урбанізації дорівнює 68,3%. Найбільш урбанізованими областями є східні області України: Донецька (90,4%), Луганська (86,5 %), Дніпропетровська (83,5 %), Харківська (79,7%), Запорізька (76,6%). Найменш урбанізованими областями України є: Закарпатська (37,2%), Чернівецька (41,4%), Івано-Франківська (42,9%), Тернопільська (43,2%), Рівненська (47,5% ).