Отримання знань

дистанційна підтримка освіти школярів


Передумови Національно - визвольної війни

 

План.

1. Причини та передумови Національно - визвольної війни.

2. Повстання на Січі. Богдан Хмельницький та його соратники.

3. Підготовка до війни.

4. Додатки.

5. Тести.

 

Причини та передумови Національно - визвольної війни

Після поразки козацько-селянських повстань кінця XVI - першої половини XVII ст. польським магнатам здавалося, що вони остаточно підкорили український народ, виступи на деякий час припинилися, і навіть час від 1638 до 1648 року дістав назву «десятиріччя золотого спокою». Та становище українського народу під владою Речі Поспо­литої в середині XVII ст. стало особливо тяжким. Не було в Україні жодної верс­тви населення, яка б не зазнавала кривд і утисків від короля, магнатів та шляхти. І 1648 року в Україні стався вибух - почалася Національно-визвольна війна, яку сучасники іменували Українською революцією.

Причини Національно-визвольної війни (1648-1657 рр.):

Джерела

Гійом де Боплан про Україну їхня нечисленна шляхта походить з польської і, здається, почуває сором за те, що вона не католицької віри; повсякчас горнеться до католиків, хоч усі їхні магнати й усі ті, що титулуються князями вийшли з грецької віри... Одне слово, селяни зму­шені віддавати своїм панам усе, що тим заманеться вимагати. Не дивно, що цим зли­дарям у тяжких умовах не залишається нічого для себе. Але це ще не все: пани ма­ють безмежну владу не тільки над селян­ським майном, а й над їхнім життям; такою великою є необмежена свобода польської шляхти (яка живе наче в раю, а селяни наче в чистилищі), що коли селяни попадають в ярмо до такого пана, то опиняються у гір­шому становищі, ніж каторжники на галері.

  • козацтво зазнавало постійних утисків: магнати відбирали в них хутори, луки, ставки, млини, примушували платити десятину, за будь-яку непокору козаків кидали до в'язниць і мордували; більш того - багатьох козаків перетворено на кріпаків;

Джерела

З листа козаків до польського короля

 ... вони (феодали) поводяться з нами не так, як годиться чинити з лицарськими людьми, гірше знущаються з нас, ніж зі своїх невільників, і роблять нам усілякі кривди. Не тільки в майні своєму, а й самі собі ми не вільні.

  • посилилося гноблення селянства. Панщи­на на Наддніпрянщині досягла чотирьох днів на тиждень, у західних районах - шести. Крім панщини, селяни мусили виконувати й інші різноманітні нату­ральні та грошові повинності, а також працювати в маєтку феодала: лагодити греблі, возити дрова, білити полотно, стерегти панське майно тощо;
  • у містах українці були усунені від участі в міському самоврядуванні, а їхнє місце посіли іноземці;
  • українцям чинили всілякі перешкоди під час спроб уступити до цеху, зайнятися ремеслом чи торгівлею;
  • посилилася політика насадження уніатства та католицизму, пересліду­валося православ'я.

Усе це робило неминучим вибух народного гніву. Наприкінці 1647 року по всій Україні запалали народні повстання. На чолі повсталих став тала­новитий державний діяч і полководець Богдан Хмельницький.

 

Передумови

Політична сфера

Національно-релігійна сфера

Соціально-еконо­мічна сфера

Психологічна сфера

Відсутність в українського народу перспектив на повноцінний політичний розвиток за умови подальшого перебування у складі Речі Посполитої  

 

Наявність у полі­тиці польської влади численних проявів націо­нально-релігійного гноблення стосовно українського населення

Загострення супе­речностей між двома протилеж­ними типами гос­подарювання: козацьким, який був фермерським за своєю суттю, і фільварковим, що базувався на підневільній пра­ці селян-кріпаків

Ступінь і характер насильства в діях панів, урядовців, орендаторів і католицького духовенства обумовлю­вали поширення в українському суспільстві злості до гнобителів і бажан­ня помститися

Швидке зрос­тання в Україні землеволодіння польських маг­натів і шляхти

Посилення релі­гійних утисків православних українців, їх ополячення та покатоличення

Невідповідність між набуттям ко­зацтвом фактич­ного політичного лідерства в укра­їнському суспіль­стві та погіршенням його становища за «Ординацією» 1638 р.

Слабкість вищої державної вла­ди Речі Поспо­литої (короля і сейму), які не мали достатніх повноважень і авторитету, щоб контролю­вати дії поль­ських магнатів і шляхти в Ук­раїні

Рушійні сили

Характер

Козаки, селяни, міщани, право­славне духовенство, частина дріб­ної української шляхти

Національно-визвольний, релігій­ний і соціальний

 

Повстання на Січі. Богдан Хмельницький та його соратники

Довідка.

Коронний гетьман - у Польщі  та Литві з другої половини XV ст. керівник  регулярного війська під час походів; з 1503 ця посада стала постійною, а з 1581 р. -довічною.

Польний (двірський) гетьман - заступник великого коронного гетьмана з кінця XV ст. у Великому князівстві Литовському - в Польщі з х років XVI ст. до XVIII ст.

У вересні 1647 року під Чигирином Богдан Хмельницький зібрав своїх однодумців і розробив з ними план підготовки повстання. Та один з присутніх на зборах виявився зрадником і виказав полякам плани Б. Хмель­ницького. Великий коронний гетьман Речі Посполитої польський магнат Микола Потоцький заарештував майбут­нього гетьмана й кинув до в'язниці.

У поляків не було доказів вини Богдана Хмельницького, і вони вдалися до хитро­щів - вирішили відпустити Б. Хмель­ницького, але наказали слугам таємно вби­ти його. Та київський полковник Михайло (Станіслав) Кричевський, якому доручи­ли пильнувати в'язня, допоміг Б. Хмельницькому втекти.

На чолі невеликого загону козаків Б. Хмельницький зі своїм сином Тимошем прибув на Запорізьку Січ у грудні 1647 року. Тут у квітні 1648 року козацька рада обрала його гетьманом.

До найближчого оточення гетьмана належали Іван Богун, Кіндрат Бурляй, Іван Гиря, Матвій Гладких, Філон Джеджалій, Максим Кривоніс, Іван Виговський, Антон Жданович, Михайло Кричевський, Станіслав Морозовецький, Мартин Небаба. Соратники Б. Хмельницького мали протилежні погляди з багатьох питань. Одні з них були досить поміркованими, інші - налаштованими радикально. Проте Б. Хмельницький зміг згуртувати їх навколо ідеї боротьби за визволення України.

 

 

Богдан-Зиновій Хмельницький

(1595-1657)

 

Державний діяч, дипломат, полко­водець, гетьман (1648-1657 рр.) На­родився в сім'ї чигиринського сотника М. Хмельницького. Спочатку навчався в Київській братській школі, потім - у єзуїтській колегії у Львові. Обдарова­ний від природи, був вельми освіченою для свого часу людиною: крім україн­ської, знав польську, російську, латин­ську, турецьку, татарську й французьку мови. Здобувши освіту, уступив до ко­зацького війська, у складі якого брав участь у війні Польщі з Туреччиною 1620-1621 рр. У битві під Цецорою у вересні 1620 р. потрапив у турецький полон, де перебував два роки. Після визволення з полону повернувся на Запоріжжя, згодом брав участь у мор­ських походах козаків проти Туреччи­ни. Повернувшись із переможних похо­дів, одружився, одержав чин чигирин­ського сотника, а з часом - писаря всього реєстрового війська. Брав ак­тивну участь у повстаннях Тараса Федоровича, Павла Бута, Якова Острянина й Дмитра Гуні. За участь у ко­зацько-селянському повстанні 1637 р. був позбавлений посади писаря й при­значений чигиринським сотником Богдан Хмельницький був знаний не тільки як військовий, але і як по­літичний діяч. Він неодноразово їздив з козацькими посольствами до поль­ського короля й сейму зі скаргами на тяжке становище українського народу, виступав на захист його прав; поль­ський король Владислав IV посилав його для надання Франції допомоги у війні з Іспанією (1646 року 2 400 ко­заків виїхали до Франції, де відзначи­лися при взятті фортеці Дюнкерк).Після повернення з Франції Хмель­ницький пережив страхітливу особис­ту трагедію: чигиринський підстароста Данило Чаплинський захопив родовий хутір Хмельницьких Суботів, забив до смерті його десятилітнього сина й ви­крав дружину.

 

Підготовка до війни

Здобувши гетьманську булаву, Б. Хмельницький почав активно готува­тися до повстання, і за короткий час під його прапори стало кілька тисяч осіб.

Гетьман розіслав адресовані до козаків і всьо­го українського народу універсали із закликом піднятися на боротьбу проти свавілля магнатів і шляхти.

Посланці із Запоріжжя встановили тісні зв'яз­ки з повстанськими загонами по всій Україні. Козаки, перевдягнувшись жебраками та бого­мольцями, ходили по містах і селах, агітуючи населення відчиняти міські ворота перед запо­рожцями, насипати пісок у польські гармати, а то й узагалі тікати на Січ.

Одночасно з підготовкою до війни з Польщею Б. Хмельницький вислав посольство до Криму. Перші дипломатичні кроки гетьмана були спря­мовані на те, щоб убезпечити себе від нападів з півдня й отримати допомогу від татарської кін­ноти, яка змогла б істотно употужнити козацьке військо, що було переважно піше.

Переговори з кримським ханом Ісламом-Гіреєм виявилися дуже складними. Українську делегацію зустріли з недовірою, та Б. Хмель­ницький, добре знаючи звичаї татар і вільно володіючи їхньою мовою, зумів надати ханові докази нещирості Польщі щодо Туреччини й Криму. Тому Іслам-Гірей дозволив Б. Хмель­ницькому запросити в похід перекопського мур­зу Тугай-бея, у якого налічувалося до чотирьох тисяч вершників.

За союз із Б. Хмельницьким татарський хан вимагав прислати до Криму заручників - пред­ставників знатних козацьких родів, серед них і сина самого гетьмана - Тимоша Хмельницького

Заручаючись підтримкою Криму, Хмель­ницький добре розумів, що татари будуть не тільки воювати з поляками, а й грабуватимуть Україну. Та хоч умови союзу з татарами були ду­же тяжкими, це була перша дипломатична пе­ремога повстанців.

Повстання на Запоріжжі та універсали Бог­дана Хмельницького підняли на боротьбу широкі верстви українського народу, скрізь по Україні утворювалися загони із селян і городян. По­всталі проголошували себе вільними людьми, на­падали на панські маєтки й палили їх, убивали магнатів і шляхту.

Щоб не дати з'єднатися січовому козацтву та загонам повстанців з Наддніпрянщини, Микола Потоцький почав готувати польське військо до походу.

 

Періодизація Національно-визвольної війни українського народу

 проти Речі Посполитої(1648-1657 рр.)

Дата

Основні події

1648 - 1649 рр.

Українська армія здобула військову перевагу над польським військом. Опинившись на межі військової катастрофи, уряд Речі Посполитої був змушений визнати за Україною певну самостійність

1650 - 1653 рр.

Тривала й виснажлива боротьба між козацтвом і поляками не принесла успіху жодній зі сторін

1654 - 1655 рр.

Надання Московською державою військової допомоги Укра­їні. Успішне завершення україно-московськими військами літньо-осінньої кампанії 1655 р. в Україні

1656 - 1657 рр.

Укладання Україною військового союзу зі Швецією та Тран­сільванією; спільні дії козацтва зі шведською та трансільван­ською арміями проти Польщі

 



1. Позначте період української історії, який має назву „десятиліття золотого спокою":

Період у житті українського народу, коли на чолі України стояв Б. Хмельницький;
доба правління польського короля Яна II Казимира;
період, коли Київську метрополію очолював П. Могила;
доба від поразки козацьких повстань 30-х рр. XVII ст. до початку Національно-визвольної війни.

2. Якими були причини Національно - визвольної війни:

політичними, національними, релігійними, соціально - економічними, психологічними;
політичними, релігійними;
соціально - економічними, психологічними
особистими.

3. Рушійними силами  Визвольної  війни були:

селяни, козаки, міщани;
селяни, козаки, частина міщан, українська шляхта;
селяни, козаки, міщани-українці, частина української шляхти;
селяни, козаки, міщани, духовенство, частина української шляхти.

4. Коли розпочалась і хто очолив Національно - визвольну війну:

1648р., Б. Хмельницький;
1649р., М. Потоцький;
1646р., Іслам - Гірєй;
1650р., Б. Хмельницький.

5. Епіцентром повстання під проводом Богдана Хмельницького на початку 1648 р. став(ла):

хутір Суботів на Чигиринщині;
Київ;
Запорозька Січ;
Переяслав.

6. Богдан Хмельницький був обраний гетьманом Війська Запорозького в січні:

1646 р.;
1648 р.;
1649 р.;
1645 р.

7. Соратниками Богдана Хмельницького у Визвольній війні українського народу були:

Єремія Вишневецький, Максим Кривоніс, Михайло Кричевський, Филон Джеджалій, Іван Богун, Данило Нечай, Адам Кисіль, Семен Височан, Григорій Лісницький, Кіндрат Бурляй, Станіслав Морозовецький (Морозенко);
Максим Кривоніс, Михайло Кричевський, Филон Джеджалій, Іван Богун, Данило Нечай, Адам Кисіль, Григорій Лісницький, Кіндрат Бурляй, Станіслав Морозовецький (Морозенко);
Максим Кривоніс, Михайло Кричевський, Филон Джеджалій, Іван Богун, Данило Нечай, Семен Височан, Григорій Лісницький, Кіндрат Бурляй, Станіслав Морозовецький (Морозенко);
Максим Кривоніс, Михайло Кричевський, Іван Богун, Данило Нечай, Адам Кисіль, Семен Височан, Кіндрат Бурляй, Станіслав Морозовецький (Морозенко), Микола Потоцький;

8. Позначте ім'я правителя Кримського ханства, з яким Б. Хмельницький у 1648 р. уклав військовий союз.

Тугай-бей;
Іслам-Гірей III;
Девлет-Гірей I;
Шахін-Гірей.

9. Кого змушений був Б. Хмельницький відправити до Криму , щоб заручитись підтримкою правителя  татарської держави:

Ю. Хмельницького;
Т. Хмельницького;
І. Богуна;
М. Кривоноса.

10.  Про кого йдеться: „На зріст він скоріше високий, ніж середній, широкої кості й міцної будови. Його мова і спосіб правління показують, що він наділений зрілим судженням і проникливим розумом... У поводженні він м'який і простий, чим викликає до себе любов вояків, але, з іншого боку, підтримує серед них дисципліну суворими стягненнями...".

Яна Казимира;
Б. Хмельницького;
Іслама-Гірея III;
М. Кричевського.

11. Хто очолив похід  польського війська проти січового козацтва:

Микола Потоцький;
Адам Кисіль;
Єремія Вишневецький;
Ян Казимир.

12.  Національно-визвольна війна  українського народу проти Речі Посполитої тривала:

1648-1657 рр.
1649-1657 рр.
1648-1649 рр.
1648- 1656 рр.

В системі: гості - (1); користувачі - (0)