Отримання знань

Урок підготувала Федоренко Людмила Феодосіївна, вчитель СЗШ №32 м.Вінниці 

Легка промисловість. Художні промисли

Легка промисловість охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву та деякі  інші галузі.

Принципи розміщення. У розміщенні підприємств легкої промисловості   орієнтуються на споживача, жіночі трудові ресурси і джерела сировини.

Більшість галузей легкої промисловості щодо факторів розміщення мають подвійну орієнтацію.

Первинна обробка, лляна, шовкова галузі тяжіють до сировини. Виготовлення готової продукції, бавовняних і вовняних тканин орієнтується на споживача та трудові ресурси, тобто підприємства, які їх виробляють, розміщують у великих містах й особливо там, де необхідно забезпечити роботою жінок (центрах розвитку паливної, металургійної промисловості тощо).

Природна сировина для легкої промисловості проходить первинну обробку, яку здійснюють на льонопереробних, шовкомотальних, вовномийних, бавовняно очисних та інших підприємствах.

Процес виготовлення тканин, крім первинної обробки сировини, містить три основні стадії: прядіння, ткацтво, обробку тканини. Після першої отримують прядиво, утворене однією або декількома  нитками. Із прядива на ткацькому виробництві отримують різні види тканин. Обробка тканини передбачає вибілювання, фарбування та оздоблення.

Для легкої промисловості, зокрема текстильної, характерні два типи підприємств: фабрики і комбінати. На фабриках здійснюють один або два виробничі процеси, а тому вони бувають прядильно-ткацькі, ткацькі чи оздоблювальні. На комбінатах здійснюється повний виробничий процес - від прядіння до оздоблення.

Особливості галузі

По - перше, продукція легкої промисловості безпосередньо впливає на рівень і якість життя людей.

По - друге, це трудомістка галузь, у якій зайняті переважно жінки (75% усіх працюючих).

По - третє, розміри підприємств легкої промисловості, як правило, невеликі й не вимагають значних витрат енергії і води.

У зв'язку з цим правильне розміщення легкої промисловості дозволяє вирішувати цілу низку важливих завдань: задовольняти потреби людей, раціонально використовувати трудові ресурси в районах з переважним розвитком важкої промисловості, будувати промислові підприємства в районах, що не мають значних запасів власних енергетичних та інших ресурсів.

Галузі легкої промисловості

Основною галуззю є текстильна, сировиною для якої є волокна: рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк), а також штучні й синтетичні (віскозний шовк, лавсан, капрон, нейлон). Залежно від сировини у текстильній промисловості виділяють лляну, шовкову, вовняну, бавовняну, а також трикотажну (виробництво полотна і в'язаних виробів з натуральних і хімічних ниток).

Бавовняна промисловість працює на довізній сировині. Найбільші підприємства знаходяться в Херсоні, Донецьку, Тернополі, Нікополі, Києві, Харкові, Львові, Полтаві, Чернівцях.

Вовняна промисловість представлена великими підприємствами в Чернігові, Донецьку, Кривому Розі, Одесі, Луганську, Сумах. Працюють вони на місцевій та імпортній сировині.

Виробництво килимів зосереджено в Києві, Черкасах, Богуславі, невеликих містах Чернівецької та Закарпатської областей.

Лляна промисловість знаходиться в Житомирській, Рівненській, Львівській, Чернігівській областях, що постачають льоноволокно. У Житомирі і Рівному працюють великі льонокомбінати, на менших заводах Житомирської та Рівненської областей виробляють тканину для одягу та взуття, брезент, пожежні рукави.

Шовкова промисловість розвинута в Києві (Київський та Дарницький шовкові комбінати), Черкасах.

Конопледжутова промисловість. Її  продукція - мішки, канати, мотузки, шпагат зосереджено в Одесі.

Трикотажна промисловість випускає верхній одяг, білизну, панчохи, шкарпетки. Підприємства галузі є в Києві, Житомирі, Харкові, Львові, Одесі, Луганську.

Швейна промисловість розвинута в багатьох містах України, особливо у великих - Київ, Донецьк, Одеса, Харків, Львів.

Шкіряна та взуттєва промисловість використовує як сировину шкури свійських і диких тварин, а також штучну шкіру. Підприємства розміщені переважно у великих містах - Київ, Луганськ, Одеса, Львів, Дніпропетровськ, Миколаїв, Запоріжжя.

Хутрове виробництво розміщується здебільшого у невеликих містах - Балті Одеської, Жмеринці Вінницької, Краснограді Харківської областей. Значними центрами хутрового виробництва є Тисмениця і Харків.

Проблеми і перспективи розвитку галузі

Відстала технологія виробництва і низька якість продукції.

Постачання сировини, яку ввозять з - за кордону.

Надмірна концентрація жіночої робочої сили в деяких містах.

Недостатні потужності для переробки окремих видів сировини.

Розв'язання проблем може відбуватися шляхом реконструкції та модернізації, створення спільних підприємств, пошук ринків постачання сировини. 

Художні промисли

Художні  промисли - це організоване  виробництво творів декоративно - ужиткового мистецтва, призначених для продажу.

Декоративно - ужиткове мистецтво - галузь художньої творчості, яка формує естетично - художнє середовище в побуті людини (це предмети побуту: меблі, тканини, кераміка, фарфор, художнє різьблення, розпис, вишивка, вибійка, художнє литво).

Вишивка. Відомо, що в ХІ ст.. княгиня Анна, сестра Володимира Мономаха, перша започаткувала навчання вишивки в монастирських школах. У ХІХ ст.. вишивка перетворюється на ремесло.

Старовинною технікою вишивання вважалися різновиди гладі. Із середини минулого століття стали застосовувати вишивання хрестиком. Часто на рушниках поєднували декілька технік.

Гончарство - один з найдавніших видів народного ремесла. Керамічні вироби поділялися на чотири основні групи: побутовий посуд, декоративний посуд, оздоблювальні плитки - кахлі, будівельні матеріали - черепиця і плоска цегла. За особливостями художньо - декоративного оздоблення кераміки в Україні можна виділити декілька зон: північні райони, у яких переважають глини з окислами заліза (сіра кераміка), південно - східні, де в основному поширена зелена і золотиста полива і безполивний розпис жовтою глиною - описка. Для Полтавщини характерні червоні миски з широким фляндрованим розписом. Красою орнаменту, кольористістю і витонченістю вирізняється кераміка Поділля.

Гутництво - виготовлення скла. Назва промислу походить від слова «гута», що означає піч. Найбільшого поширення гутництво набуло на території Чернігівського та Волинського Полісся. Гутники виготовляли кухонний, столовий, аптечний посуд.

Виробництво заліза. Пов'язане з ковальською справою. У кожному селі влаштовувалася кузня у вигляді зрубної однокамерної хатини. До ковальського інструменту входили: ковадло, молот дворучний, молот одноручний, молот - пробійник, рубило, зубило, лещата, ножиці, розточка для копит, ножівка, ключ для нагрівання гвинтів.

Обробка дерева. В Україні здавна виготовляли з дерева кухонний посуд, хатні речі, транспортні засоби, знаряддя праці. Особливого розвитку набули деревообробні промисли на Поліссі та в Карпатах.

Бондарство. Бондарі виготовляли різноманітні діжі, бочки для пива, вина, квасу, соління риби та овочів.

Різьблення - це народне мистецтво, яке розвинулося з деревообробних ремесел як допоміжне.

Лозоплетіння є одним з первісних видів трудової діяльності людини.

Плетіння особливо поширилося на Поліссі та в інших районах Західної України.

Серед  промислів особливо славиться мальовки на папері с. Петриківка на Дніпропетровщині, полив'яній кераміці в с. Опішня на Полтавщині,писанках Космача. Багатством орнаменту вирізняються вироби з бісеру на Поділлі та Гуцульщині. Крім названих промислів та ремесел в Україні побутує обробка шкіри, хутра, каменю, рогу, кістки.

Гончарство	Петриківський розпис	Писанки	Вишиванка

Тема: Харчова промисловість.

Основною галуззю, що переробляє більшість продукції  сільського господарства ,є харчова промисловість .Вона об'єднує близько 4о галузей, які виробляють продукти харчування, а також мило, тютюнові вироби. Підприємства галузі переважно переробляють сільськогосподарську сировину, а також видобувають кухонну сіль, мінеральні води.

Принципи розміщення.

Особливості виробництва, можливості зберігання та транспортування сировини й готової продукції зумовлюють те, що визначальну роль для розміщення підприємств галузі мають  сировинний і споживчий фактори.

Одна група галузей тяжіє до джерел сировини (олійно - жирова, цукрова, круп'яна, виноробна, консервна, рибна).

Друга група (кондитерська, макаронна, хлібопекарська) орієнтуються на споживача - населення і тому розміщуються в містах. У цих виробництвах продукція мало транспортабельна або витрати на перевезення готової продукції більші, ніж на транспортування сировини.

Третя група має подвійну орієнтацію: на сировину і споживача (борошномельна, молочна, м'ясна).

У цілому, розміщення підприємств харчової промисловості визначається спеціалізацією сільського господарства (джерела сировини), розміщення населення (споживач), характеристиками сировини і готової продукції (терміни зберігання), а також можливостями їх транспортування.

Різноманітність  сировини та наявність споживачів у різних районах країни зумовили повсюдне поширення підприємств галузі. В одних місцях вони забезпечують потреби місцевого населення, в інших - спеціалізуються на продукції, яку поставляють і до інших районів України, а також за її межі.

Галузевий склад.

Борошно круп'яна поєднує виробництво борошна (борошномельна) і різних круп (круп'яна).Підприємства галузі розміщуються як у районах вирощування зернових культур, так і поблизу споживача. Найбільші з них працюють у Києві, Харкові,  Дніпропетровську, Черкасах, Одесі, Миколаєві, Львові, Тернополі.

Хлібопекарська промисловість. Термін зберігання  свіжого хліба обмежений, тому розміщення підприємств хлібобулочних виробів, що займаються випічкою, співвідноситься з особливостями розселення: чим більшим є населений пункт, тим більше в ньому випікається хліба.

Макаронна промисловість тяжіє до споживача, оскільки макаронні вироби малотраспортабельні. Найбільші підприємства розташовані в містах - мільйонерах: Києві, Харкові, Донецьку, Одесі, Дніпропетровську.

Кондитерська промисловість. Багато видів її продукції мають обмежені терміни зберігання. Найбільші кондитерські компанії розташовані у великих містах: Харківська, «Київ - Конті» (Донецьк), кондитерська компанія «АВК» (чотири кондитерські фабрики в Донецьку, Луганську, Мукачевому), кондитерська корпорація «Рошен» (включає Київську, Вінницьку, Маріупольську і Кременчуцьку кондитерські фабрики).

Цукрова промисловість. Більшість цукрових заводів зосереджені в районах збору цукрового буряка (Вінницька, Київська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Хмельницька, Харківська, Тернопільська області). Це пов'язано з тим , що для виробництва 1т цукру потрібно до 7т буряків .Потужні цукрові комбінати:Лохвицький і Орільський (Полтавська область), Куп'янський (Харківська обл.), Долинський і Добровеличківський (Кіровоградська обл.),Деражнянський (Хмельницька обл.) , Кременецький (Тернопільська обл.). У 1994 р. понад 30 підприємств цукрової промисловості України об'єдналися в акціонерне товариство «Кристал».

На цукрових комбінатах виникають суміжні виробництва, які працюють на відходах і виробляють спирт, лимонну кислоту, кормові дріжджі.

Олійно - жирова галузь включає підприємства, які виробляють олію, маргарин, мило .Виробництво олії розташовують поблизу сировини, тому що на виробництво 1т олії витрачається від 3 до 8т насіння олійних культур. Найбільші виробники соняшникової олії: Дніпропетровськ,  Пологівський завод, Словянський, Одеський, Кіровоградський, Полтавський, Мілоський.

Маргарин і майонез виробляють у Донецьку, Львові, Харків, Запоріжжя, Київ.

Плодоовочева галузь. Плодоовочеві консерви виробляють на півдні, біля сировини. Найпотужніші консервні заводи: Херсонський, Ізмаїльський. Одеський, Вінницький, Сімферопольський.

Молочна промисловість. Підприємства з виробництва тваринного масла, твердих сирів, молочних консервів і сухого молока розміщені в районах розвиненого молочного тваринництва. Заводи з виробництва тваринного масла працюють у Вінницькій, Полтавській, Дніпропетровській, Чернігівській, Черкаській областях .Найбільші сироробні заводи: Новгород - Сіверський, Шосткінський, Дубнівський, Городенківський, Старосамбірський, Великобурлуцький .Молочні консерви  виготовляють Куп'янський, Гніванський, Лубенський, Первомайський заводи. Потужні заводи з виробництва продукції з незбираного молока (сир, сметана, кисляк, ряжанка, вершки, кефір, йогурт) розміщені в містах. Серед них: Харків (торгівельна марка « Ромол»), завод «Галактон» (Київ ), Миколаївський (торгівельна марка «Президент»), Павлоградський («Фанні»), Умань.

М'ясна промисловість. М'ясокомбінати - працюють у великих містах і районах розвиненого тваринництва. У них поєднується забій худоби, її первинна й вторинна переробка, виробництво м'яса різних видів, м'ясних напівфабрикатів, ковбас, м'ясних консервів, тваринних жирів.

Рибна промисловість. В  Україні працюють чотири рибопромислові об'єднання: Севастопольське (найбільші підприємства в Севастополі, Євпаторії, Ялті), Чорноморське (Одеса, Ізмаїл, Очаків, Вилкове, Херсон), Північно - Азовське (Маріуполь, Бердянськ, Генічеськ) та Керченське.

Тести

Тести