Отримання знань

4   ЗАНЯТТЯ

ТЕМА:  ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

             Після  ознайомлення з  темою  Ви  маєте  знати:  

             -         cуть  поняття  «глобалізація»;

             -         прояви процесу глобалізації в  Україні  та  світі;

             -         позитивні та негативні наслідки глобалізації.

Процеси  міжнародної інтеграції на сьогодні вступили в найвищу стадію свого розвитку, яку називають  г л о б а л і з а ц і є ю. Сприяв цьому переходу бурхливий розвиток науки, техніки, інформатики, що перетворило земну кулю в тісно переплетений  клубок техніко-виробничих, торгових,фінансових та інших взаємозв’язків.

Глобалізація світу відображає якісно новий стан просторових взаємозв’язків у політиці, економіці, екології, культурі, ідеології  тощо. Зародившись переважно у сфері торгівельно-фінансових відносин як результат  революції  в галузі  інформаційних  засобів  зв’язку , нині   вона  проникає  в  інші  галузі соціального буття.

     Основні  тенденції глобалізації:

1. Формування  глобальної економічної  системи.

2. Випереджувальний  розвиток  світової  торгівлі.

3. Глобалізація  фінансової сфери.

4. Розвиток  інформаційних  та  комунікаційних  технологій.

5. Глобалізація  політичної  сфери.

6. Глобалізація  культури.

На  сьогодні  характерні інтеграційні процеси і на макрорівні ( окремих підприємств).  Однією з форм їх прояву є злиття фірм. Це може стосуватися  тих  фірм,  які  виробляють подібні  або однорідні  товари. Об’єднання  підприємств  відбувається  також  на основі  вузької  спеціалізації  підприємств  на  випуску комплектуючих  та  кооперування для  випуску  певної  кінцевої  продукції. У  результаті  поглиблення  інтеграційних  процесів  на  макрорівні виникають  транснаціональні корпорації ( ТНК) – господарські  об’єднання, до  яких  входять  первинні  (материнські) підприємства  та  їхні  закордонні  філії.

Материнською називають  ту  компанію, що  започаткувала  створення  компаній  за  кордоном.  

     Перші ТНК з’явилися  ще на початку ХХ ст. Однак масовим явищем , що визначає хід економічного розвитку світу, ТНК стали у другій половині ХХ ст. Переважна більшість материнських компаній розміщується в розвинутих країнах. У даний час ТНК, за оцінками фахівців, контролюють від 20% до 25% світового ВВП, а на товарообмін між материнськими компаніями та їхніми закордонними філіями припадає 33% світової торгівлі.

     Транснаціональні корпорації – головні двигуни глобалізації. ТНК контролюють:

-         Більше 50% світового промислового виробництва.

-          67% міжнародної торгівлі.

-          Більше 80% патентів та ліцензій на нову техніку й технології.

-          Майже 90% прямих зарубіжних інвестицій.

    РОЗПОДІЛ  500  НАЙБІЛЬШИХ  ТНК  ПО  КРАЇНАХ  ТА  РЕГІОНАХ           

ФІНАНСОВА  ПОТУЖНІСТЬ  ТНК  І  ВНП  ДЕЯКИХ  КРАЇН (у млрд. дол. США )

     Глобалізація  породжує  глобалізм. 

     Глобалізм – це система абсолютної економічної  і  політичної  влади  нових  глобальних  монополістичних  корпорацій,  які  вийшли  з-під  контролю  націй  держав  свого  походження  і  базування,  маневрують фінансовим  капіталом  і  посилюють експлуатацію  багатьох  країн  та  регіонів.

     Становлення глобальної господарської  системи  посилює  залежність  національних  економік  від  зовнішніх впливів,  стирає  роль державних  кордонів, органів  державної  влади. На  перший  план у регулюванні взаємовідносин між країнами,  людьми і  суспільством  виходять міжнародні  організації,які використовують досвід управління,напрацьований різними державами.

      Глобалізація розвивається нерівномірно в різних регіонах світу. Та окремі держави відіграють у цьому процесі різну роль. У наслідок процесів економічної та фінансової глобалізації сформувався очевидний соціально-економічний розрив між невеликою групою високо розвинутих країн («глобальними лідерами») та іншими країнами світу («глобальними аутсайдерами»). Так, на 20% населення світу, яке живе в економічно розвинутих країнах, припадає 86% світового ВВП, а на 20% найбіднішого – тільки 1% ВВП. Під тиском глобалізації додаткового навантаження  зазнають так звані «перехідні» суспільства, до яких належить і Україна. Проблеми,  які супроводжують глобалізацію, додаються у них до численних інших проблем загальнодержавного значення.

   Економічна глобалізація призводить також до низки негативних наслідків. Так, зменшується можливість окремих держав впливати на стан власних ринків, збільшується  вірогідність виникнення криз, збільшується вплив світових криз на окремі країни.  Проблемою є також те. Що економіка багатьох держав  поступово потрапляє під все більший влив ТНК і міжнародних організацій. Вони мають свої цілі, які можуть суперечити  національним інтересам суверенних держав. Найбільші ризики процесів глобалізації  щодо економіки України пов’язані з меншою можливістю, порівняно з розвинутими країнами,скористатись глобальними фінансами, впливати на них,утримувати належний баланс експортно-імпортних операцій.

     Для економіки України глобалізація створює  й  цілу низку важливих переваг, які полягають у можливостях розширювати зв’язки  з основними учасниками глобального фінансового ринку, ТНК і міжнародними фінансовими організаціями,ширше використовувати іноземні інвестиції та нові технології.

     У світі помітно набуває сили тенденція  до критичного сприйняття глобалізації,  так звані   «антиглобалісти».

       Антиглобалістський рух – це найновіша форма радикального протесту проти політики глобалізації. Установлення нового світового порядку. Що проводять  ТНК й об’єднання  провідних світових держав.

      Втіленням такої політики для  антиглобалістів  є  МВФ, Всесвітній банк, СОТ, а також корпорації  McDonalds  і   Microsoft.

     Хоча ідейно-теоретична база самого руху перебуває в стадії активного формування, головним своїм ідейно-політичним ворогом антиглобалісти вважають неолібералізм з його концепцією загальної  маркетизації. Саме неоліберальна політика ринкового диктату, на думку антиглобалістів, сприяє занепаду багатьох національних галузей економіки, знищенню традиційних народних промислів та ремесел, національних сільськогосподарських культур, підриває продовольчий суверенітет держав.

     Сьогодні антиглобалістський рух об’єднує найрізноманітніші громадські організації з Європи, США, Канади, Латинської Америки, Австралії. Він має широку  мережу інформаційно-координаційних центрів, більшість з яких здійснюють свою діяльність через Інтернет.