Отримання знань

 Як користуватись рухомою картою зоряного неба.

Рухома карта складається з двох частин: рухомого диска - зоряної карти, який може обертатись навколо осі, що проходить через його центр, і нерухомо розташованого над ним накладного круга. На карті показані всі зірки яскравіші 3-ої зоряної величини, а також деякі більш слабкі зірки, що доповнюють обриси сузір'їв до звичних. Зірки зображені чорними кружечками різних розмірів: чим яскравіші зірки, тим більш великі кружечки їх зображують. Зірки в сузір'ях, як правило, позначені в міру зменшення їх яскравості буквами грецького алфавіту α, β, γ і т.д.. Яскраві зоряні скупчення представлені групами тісно розташованих крапок, а яскраві туманності — штрихуванням. Молочний Шлях зображений смугою, виконаною у вигляді крапок.

У центрі карти розташований Північний полюс світу і поруч з ним Полярна зірка (α Малої Ведмедиці). Висота полюса світу дорівнює географічній широті місця спостереження φ, а полярна відстань точки зеніту на небесному меридіані р = 90° – φ. Від Північного полюса світу через 30⁰ (2^h) розходяться радіуси, що зображують кола схилення, у основі яких проставлені числа, що позначають пряме сходження (α), виражене в годинах. Початкове коло схилення, оцифроване нулем (0^h), проходить через точку весняного рівнодення, позначену знаком ^ (знак сузір’я Овна, у якому в давні часи була ця точка ; тепер вона знаходиться в сузір’ї Риб). Діаметрально протилежне коло схилення з прямим сходженням α = 12^h проходить через точку осіннього рівнодення.

Концентричні кола на карті з інтервалом в 30⁰ зображують небесні паралелі, а числа в точках їх перетину з нульовим і 12-годинним колами схилення показують їхнє схилення (δ), виражене в градусах. Третя від полюса світу паралель, що має нульове схилення, являє собою небесний екватор, усередині якого розташована північна небесна півсфера, а поза ним — пояс південної небесної півсфери до схилень δ= -45⁰. Оскільки в дійсності діаметри небесних паралелей менші діаметра небесного екватора (на карті небесні паралелі південної півсфери вимушено зображені великих розмірів), то вигляд сузір'їв південного неба трохи спотворений, що варто мати на увазі при вивченні зоряного неба. Зображення сузір’їв південної півсфери у зв’язку з цим дуже розтягнуті і значно відрізняються від звичного вигляду тих же сузір’їв на зоряному небі. Екліптика зображена на карті ексцентричним овалом, що перетинається з небесним екватором у двох точках – весняного і осіннього рівнодень. Точки сонцестоянь на карті не зображені, але їх легко відшукати: точка літнього сонцестояння лежить у північній небесній півсфері, на перетині екліптики з 6- годинним колом схилення; точка зимового сонцестояння лежить у південній небесній півсфері, на перетині екліптики з 18-годинним колом схилення.

На зовнішньому обрізі карти ( т. зв. лімбі дат) нанесені назви місяців і дати. Напрям відрахунку місяців, дат і прямого сходження здійснюється за обертанням стрілки годинника. У цьому ж напрямку переміщається по екліптиці Сонце. Усередині накладного круга накреслені оцифровані овали, що перетинаються, а уздовж його зовнішнього краю (т.зв. годинного лімба) через кожні 10^m нанесені штрихи годинної шкали, за якою можна робити відлік середнього сонячного часу Т^m з точністю до 5 хвилин. Напрямок відрахунку часу на цьому лімбі проводять проти обертання стрілки годинника. Для переходу від показів годинника до середнього часу необхідно провести відповідний розрахунок. Крім того, на крузі позначені основні точки горизонту: «схід», «північ», «захід», «південь». Пряма, що проходить через точки півночі і півдня, відповідає небесному меридіану, а точка перетину меридіана з прямою, що сполучає точки «схід» і «захід», визначає положення Північного полюса світу на карті.

Щоб визначити вигляд зоряного неба в певний момент для визначеної дати (дня року), досить повернути зоряну карту так, щоб штрих моменту часу на годинному лімбі збігся зі штрихом заданої дати на лімбі дат, і тоді зображення сузір’їв, які міститимуться у внутрішньому овальному вирізі накладного круга, відповідатимуть їх розташуванню над горизонтом на небозводі в заданий момент. На самому контурі вирізу в його східній частині, між точками Пд, С і Пн, розташуються висхідні в цей момент зірки, а між його точками Пд, 3 і Пн — зірки що заходять. Закриті накладним кругом зірки в цей момент знаходяться під горизонтом. Для співставлення того, що видно на південній стороні зоряного неба, з тим, що зображено на рухомій зоряній карті її потрібно, тримаючи перед собою у вертикальній площині, повернути так, щоб точка півдня горизонту знаходилась внизу. Якщо ж дивитись на північну сторону зоряного неба, внизу повинна бути точка півночі і т.д.

Приклади

1.Визначити моменти зоряного часу на меридіані спостереження у довільно вибраний час доби, наприклад о 9^h за середнім сонячним часом 10 січня.

Виконання. Встановлюємо зоряну карту так, щоб 9^h на шкалі місцевого часу накладного круга сумістилась з датою 10 січня на календарній шкалі карти. За визначенням зоряний час – це годинний кут точки весняного рівнодення, яка припадає на 21 березня. Тому робимо підрахунок годин зоряного часу по шкалі накладного круга починаючи від півдня (12 годин) і до точки напроти 21 березня. В нашому випадку зоряний час рівний s = 16^h20^m 

2.Визначити, в які періоди часу в році довільно вибраний зоряний об’єкт можна спостерігати у вибраний проміжок часу, наприклад зірку Сіріус з 22 до 23 години за місцевим часом.