Отримання знань

№13

 

Призначення і особливості складальних креслень

 

1 Загальні поняття.

 

Багато предметів, якими користуються люди у побуті і на виробництві, неможливо виготовити суцільними. Окремі їх частини в процесі використання повинні зазнавати взаємних переміщень, інші частини спрацьовуються чи руйнуються, і їх потрібно періодично замінювати. Тому переважна біль­шість знарядь праці, побутових приладів, засобів пересуван­ня тощо складаються з окремих частин, певним чином з'єд­наних і пристосованих одна до одної. Кожна з цих частин має своє призначення.

 

Деталь – це виріб, який виготовлений з одного шматка матеріалу без використання складальний операцій. Тобто без зварювання, клепання, паяння, склеювання тощо. Вали, осі, гвинти, гайки, кришки, корпуси, важелі — все це деталі.

  

 

Виріб, складений з окремих деталей, називають складальною одиницею. Кількість деталей у виробі залежить від складності його конструкції.

 

 

Креслення, які виконувались раніше — це крес­лення деталей. Щоб скласти виріб з окремих деталей або уявити його будову, потрібне інше креслення — його нази­вають складальним. На складальному кресленні виріб зобра­жують у складеному вигляді з усіма деталями, що до нього входять.

 

На виробництві спочатку виготовляють кожну деталь за її кресленням. Потім за складальним кресленням з'єднують їх у виріб.

 

Складальні креслення, на відміну від розглянутих раніше, містять зображення взаємозв'язаних деталей. Усі вони показані на кресленні. Відомості про кожну деталь (її назва, кількість у виробі, матеріал деталі) заносять у спеці­альну таблицю, яку називають специфікацією Щоб скласти специфікацію, кожній деталі призначають порядковий номер, який проставляють на поличках ліній-виносок.

 

 

2              Зображення

 

На складальних кресленнях можуть бути вигляди, розрізи та перерізи. Вигляди розташовують в проекційному зв’язку. Крім основних виглядів використовують, за потреби, додаткові та місцеві.

 

Щоб виявити будову виробу, складальні креслення звичайно містять розрізи та перерізи. Розрізи можуть бути повними й місцевими. На симетричних зображеннях поєдну­ють половину вигляду з половиною розрізу (чи їх частини). За допомогою перерізів пояснюють форму окремих деталей, що входять до складу виробу.

 

Вибір зображень на складальному креслені залежить від потреби з'ясування форми і взаємного розміщення деталей виробу.

 

Виконують зображення на складальних кресленнях за вже відомими вам правилами. Тут ми лише нагадаємо деякі з них.

 

1. Вигляди, розміщені у проекційному зв'язку, не позна­чають і не надписують.

 

2. Додаткові і місцеві вигляди позначають стрілкою з лі­терою.

 

3. Розрізи позначають розімкненою лінією із стрілками і лі­терами.

 

4. Якщо січна площина збігається з площиною симетрії і зображення розрізу розміщене на місці відповідного вигляду, то розріз не позначають.

 

5. Місцеві розрізи обмежують суцільною тонкою хвиляс­тою лінією.

 

6. Штриховка однієї деталі (чи однакових деталей) на всіх її зображеннях виконується з нахилом 45° в один бік із одна­ковою відстанню між лініями.

 

7. Суміжні деталі штрихують в різні сторони.

 

8. Місце дотику двох суміжних деталей показують однією суцільною товстою основною лінією без її потовщення (под­воєння).

 

9. Якщо в розріз потрапляють три і більше деталей, що дотикаються, то змінюють відстань між лініями або напрям штриховки.

 

10. Більшу відстань між лініями штриховки залишають для більших деталей.

 

11. Вузькі площі перерізу, ширина яких на кресленні до­рівнює 2 мм або менше, показують зачорненими.

 

3 Розміри

 

 За складальним кресленням виріб збирають з окремих деталей, виготовлених раніше. То­му розміри окремих деталей на складальному кресленні не потрібні і їх не наносять. На ньому потрібні лише ті розміри, які визначають правильне розміщення деталей у виробі, роз­міри поверхонь чи елементів, якими приєднують складальну одиницю до інших виробів. На всіх складальних кресленнях наносять розміри, які визначають найбільші довжину, висо­ту і ширину виробу, тобто габаритні розміри.

 

Установочні розміри вказують, якщо виріб повинен кріпитися або встановлюватися до іншого виробу або монтуватися.

 

Приєднувальні розміри – це розміри, які необхідні для приєднання до виробу іншого виробу, що працюють разом.

 

4              Специфікація і номери позицій

 

 На складальному креслен­ні всі складові частини виробу нумерують. Ці номери називають позиціями. Номери позицій наносять на горизонтальні полички, від яких проводять лінії-виноски, що закінчуються точками на зображеннях деталей. Якщо зображення невелике чи зачорнене у перерізі, лінію-виноску закінчують стрілкою. Полички і лінії-виноски прово­дять суцільними тонкими лініями.

 

Позиції показують на тих зображеннях, на яких відповідні складові частини проеціюються як видимі, — як правило, на основних виглядах чи розрізах. Щоб легше було знаходити номери позицій на складальному кресленні, полички групують у рядок чи стовпчик на одній лінії і розміщують паралельно і (або) перпендикулярно до основного напису.

 

 

Для групи кріпильних деталей, призначених для одного місця кріплення (наприклад, болт, гайка і шайба) застосовують спільну лінію-виноску. У цьому ра­зі полички сполучаються тонкою вертикальною лінією.

 

 

Лінії-виноски проводять так, щоб вони не були паралельними до ліній штриховки, а також не перетина­лись між собою і з розмірними ліні­ями.

 

Номери позицій, призначені дета­лям виробу, заносять до специфіка­ції. Для складних виробів специфіка­ції виконують на окремих аркушах формату А4. На навчальних креслен­нях і на кресленнях формату А4, якщо виріб не складний, специфі­кацію суміщують з кресленням і розташовують над основним напи­сом.