---

Тут ви можете виконати завдання чи задати питання по змiсту цього уроку.

Яна Ишина (yanaishina2004) 2016-12-24 14:00:02 Рослинний і тваринний світ Південної Америки Південна Америка має своєрідну флору й фауну. Флора материка нараховує понад 40000 видів вищих рослин. Тут батьківщина гевеї, хінного й червоного дерев, шоколадного дерева, Вікторії-регії, а також багатьох культурних рослин – картоплі, томатів, квасолі та інших. У складі тваринного світу збереглось чотири види сумчастих. Ендеміками є броненосці, мурахоїди, лінивці. Що таке ендеміки Найбільшими ссавцями є гуанако й вікунья. Своєрідні гризуни материка – шиншила, віскаша, дикобрази. Хижаків у Південній Америці мало (пума, ягуар, оцелот), Зате пернатих – 1500 видів: від страуса нанду до мініатюрних колібрі. Тварини материка в процесі тривалої еволюції пристосувались до екологічних умов певних природних зон. Рослинний і тваринний світ (зображення) Зона екваторіальних лісів (сельва) Займає в Південній Америці величезні площі Амазонської низовини в області екваторіального кліматичного поясу. Ґрунти під багатоярусними екваторіальними лісами – червоно-жовті фералітні. В складі рослинності тут поширені різні види пальм, сейба, хінне дерево, гевея, деревоподібні папороті та інші. Дерева в лісах оповиті ліанами й епіфітами, серед яких багато орхідей. В цій зоні у річках плаває гігантська рослина Вікторія-регія, яка може витримувати вагу до 50 кг. В сельві живуть мавпи-ревуни, лінивці, тапіри, ягуари, мурахоїди; багато птахів й комах. У Амазонці і її притоках живе хижа риба піранья, зустрічається удав анаконда, довжина якого досягає 11 м. Зона екваторіальних лісів (зображення) Зони саван і рідколісь Розміщені в основному в субекваторіальному і частково тропічному поясах. Савани займають Оринокську низовину, де їх називають льянос, а також внутрішні райони Бразильського плоскогір’я, де їх називають кампос. Ґрунти саван червоні фералітні й червоно-бурі. В саванах північної півкулі серед високих злаків ростуть пальми й акації, які стоять поодиноко. В саванах Бразильського плоскогір’я трав’яний покрив складається з високих злаків і бобових. З дерев тут переважають мімози, деревоподібні кактуси, молочаї. У тваринному світі саван поширені варани, рівнинні тапіри, болотні олені, броненосці; зустрічаються мурахоїди, свині-пекарі; з хижаків – пума і ягуарунді. Зона саван і рідколісь (зображення) Зона субтропічних степів (пампа) Розташована на південь від саван південної півкулі. Ґрунти в пампі червонувато-чорні. Ці ґрунти мають значний гумусовий горизонт (до 40 см) і дуже родючі. Для пампи характерні такі тварини як пампаський олень, пампаська кішка, лами. По берегах рік багато гризунів – нутрія, віскаша. Сьогодні природні ландшафти в пампі майже не збереглись: зручні землі розорані (полями пшениці, кукурудзи), сухі степи розділені на величезні загони для великої рогатої худоби. Зона напівпустель помірного поясу Переважає на території звуженої південної частини материка – Патагонії. Патагонія знаходиться в „дощовій тіні” Анд (в помірних широтах переважає західне перенесення, якому перешкоджають високі Анди). В умовах сухого континентального клімату на сірих і сіро-бурих ґрунтах поширений незамкнений рослинний покрив. Він представлений злаками й чагарниками. Ендемічними в тваринному світі Патагонії є скунс, магеланова собака (схожа на лисицю), страус Дарвіна (південний вид нанду). Зустрічаються Пампаська кішка й броненосці, дрібні гризуни. В Андах характерна висотна поясність ландшафтів Ділянки Анд, що лежать на різних широтах, відрізняються кількістю й складом висотних поясів. Найповніший спектр висотних поясів представлений в області екватора. Нижчий пояс гір, який називають „жарка земля”, простягається до висоти 1200-1500 м над рівнем моря. Його займають вологі екваторіальні ліси. Вище, до 2800 м, гірські вічнозелені ліси з деревоподібних папоротей, бамбуків, хінного дерева, кущів коки. Цей пояс називають „помірна земля”. Тут температура протягом року коливаються в межах від +15 до +20 ºС. На висоті від 2800 до 3800 метрів, вже в прохолодному кліматичному поясі, розміщений пояс низькорослих високогірних лісів – пояс криволісся. Ще вище, до 4500 м, лежить пояс високогірних лугів – парамос. Хоча середньомісячні температури в цьому поясі додатні (+4...+8 ºС), але часто стаються нічні заморозки. Рослинність парамосу своєрідна: високі складноцвіті рослини, кущові злаки, ділянки мохових боліт. Вище 4500 м розміщується пояс вічних снігів і льодовиків. Тихоокеанське узбережжя Південної Америки Вздовж Тихоокеанського узбережжя йде особлива зміна меридіональних природних зон: в тропічних широтах формується зона пустель й напівпустель тропічного поясу (пустеля Атакама); в субтропічному поясі між 32-38º пд.ш. розміщена зона сухих твердолистих вічнозелених лісів і чагарників. Південніше 38º пд.ш. в субтропічному поясі – зона постійно вологих вічнозелених лісів (зона гемігілей), яка поширюється на південь і в межі помірного поясу до 46º пд.ш. Гемігілеї складаються з вічнозелених південних буків, чілійських араукарій, чілійських кипарисів та інших. Природа Південної Америки сильно змінена господарською діяльністю людини Надзвичайно експлуатуються землі прибережних районів Атлантичного океану й долини великих річок. Практично знищена природна рослинність пампи й рівнин Гран-Чако. Величезної шкоди було завдано гілеям Амазонії, які під час будівництва Трансамазонської магістралі втратили ліси на площі 1,3 млн. км2. Перші національні парки в Південній Америці були створені ще на почату ХХ століття. Сьогодні під національними парками й біосферними заповідниками занято близько 9 млн. га території материка. Серед національних парків Південної Америки найвідоміші Галапагоські острови, острови Хуан-Фернандес, Ігуасу (Аргентина), Ранчо-Гранде (Венесуела), Нагель-Уапі (Аргентина), Сахама (Болівія). Головне завдання національних парків – охорона рослинності, тваринного світу й унікальних природних ландшафтів.

Повернутися до уроку

Повернутися до перелiку уроків курсу