---

Тут ви можете виконати завдання чи задати питання по змiсту цього уроку.

2 (2) 2011-03-25 15:06:18 1.Чому жодна держава світу в сучасних умовах не може існувати ізольовано? - Кожна країна та її господарство взаємодіють з іншими, тобто створюються дипломатичні відносини, укладаються угоди, договори, що регулюють різні форми співробітництва та взаємозв'язку. 2.Чому деякі галузі господарства недоцільно розвивати на певних територіях? - 1.Немає належних природних умов та ресурсів;2.Немає потреби для країни, економіки, населення виробляти продукцію даної галузі господарства;3.Витрати на розвиток галузі саме на цій території можуть бути економічно невигідними(надто дорогими), що в подальшому може понести за собою кризу;4.Можливо, країні вигідніше імпортувати продукцію галузі господарства з інших країн, ніж виробляти на даній території. 3.В межах яких територій відбувається міжрайонний поділ праці? - Міжрайонний поділ праці-спеціалізація районів та обмін товарами між ними, тобто відбувається в межах певної країни. 4.В межах яких територій відбувається міжнародний поділ праці? - МПП відбувається в межах окремих держав, які спеціалізуюються на виробництві певних видів продукції та послуг. 5.Яким чином впливає географічне положення на міжнародний поділ праці? - Залежно від географічного положення країни формуюються природні умови та природні ресурси, які суттєво впливають на господарство. Природні умови (рельєф, клімат, сонячна радіація) впливають, наприклад, на ґрунти, рослинність, яка в свою чергу-на тваринництво, продукцію паперової, легкої, харчової промисловостей, яку в подальшому можна буде експортувати в інші країни. Природні ресурси (мінеральні, водні, земельні, біологічні) впливають на наявність сировини, що потрібна для машинобудування, ПЕКу, хімічної промисловості і т.д.

2 (2) 2011-03-25 15:21:04 В Україні добре розвинена металургійна промисловість, що є основою розвитку машинобудування, металообробки і будівництва.Сучасна чорна металургія тримає одне з чільних місць у народному господарстві країни і є матеріальною базою всього комплексу важкої індустрії України. Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізованих областей. До нього належать практично всі галузі машинобудування (крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. Україна має потужну сировинну базу для розвитку хімічної промисловості. Також в нашій країні непогано розвинене с/г. Приклад: продукція галузей міжнародної спеціалізації(галузі НГК, які виробляють продукцію не лише для споживання всередині країни, а й для продажу за кордоном) в Україні - це вантажні літаки, сталь, соняшникова олія тощо.

2 (2) 2011-03-25 15:43:17 Італія виступає на світовому ринку як постачальник продукції машинобудування (42 % експорту), легкої промисловості (текстиль, взуття, одяг), сільськогосподарської продукції (цитрусові, овочі, вина, фрукти). Франція:Її основними галузями є: машинобудівна, хімічна, сталеварна, авіакосмічна, автомобілебудівна, електроніка, суднобудування, гірничо-рудна, металургія, текстильна, атомна енергетика, радіоелектроніка, харчова. За обсягом сільськогосподарського виробництва Франція посідає 3-є місце в світі, поступаючись лише США і Канаді. Вона повністю забезпечує себе основними видами сільськогосподарської продукції. У зовнішній торгівлі Франція займає 4-е місце після США, ФРН і Японії. З 1981 р. частка експорту у ВВП перевищує 25%. Її головними партнерами є в першу чергу країни Євросоюзу, на частку яких припадає близько 65% всього товарообігу, а також Японія і США. Індія:Торгівля сільськогосподарською продукцією виникла ще в епоху Великих географічних відкриттів, коли товари постачали з Індії(а також з Бразилії, а потім з Латинської Америки та Африки). Індія спочатку була відома Європі чаєм та спеціями, а пізніше – бавовною. Хоча Індія є одним іх найосновніших експортерів спецій та бавовни, за світовими показниками-це країна, для якої характерна слабка участь у МПП.

5 (5) 2011-04-11 11:28:35 Обама- враг народів

2 (2) 2011-04-14 19:47:29 1.Жодна з держав світу в сучасних умовах не може існувати відокремлено від інших країн та бути ізольованою від тих процесів, які відбуваються в регіоні або частині світу, де вона знаходиться. Країни, їх національні господарства, взаємодіють між собою у різних сферах. Для реалізації цих відносин між кранами встановлюються дипломатичні стосунки, укладаються угоди, договори, що регулюють різні напрямки співробітництва.Численні міжнародні зв’язки об’єднують крани світу в тісну систему – світове співробітництво, а їх національні економіки – у світове господарство. 2.Кожна держава, перш ніж розробити концепцію розвитку в довколишньому просторі, оцінює власні економічні, демографічні, природні, територіальні можливості, шукає нішу в територіальному й міжнародному поділі праці, визначає галузі спеціалізації як між внутрішніми територіями, так і щодо обміну товарами на світовому ринку. Тому,можливо, деяким державам не вигідно розвивати ту чи іншу галузь господарства,враховуючи попередні факти. 3.Mіжрайонний поділ праці-спеціалізація районів та обмін товарами між ними. 4.Міжнародний поділ праці полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. Міжнародний поділ праці виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом. 5. Географічний поділ праці проявляється: а) у формуванні господарської спеціалізації територій, тобто виробництві певної продукції, призначеної для вивозу на інші території. При цьому за певними територіями "закріплюються" ті галузі спеціалізації, для яких тут існують найкращі природні та соціально-економічні умови; б) у товарному обміні між територіями результатами господарської діяльності — вивезенні продукції галузей спеціалізації І ввезенні продукції інших галузей. При цьому завозиться продукція, виробництво якої на даній території або взагалі неможливе (у зв'язку з її природними особливостями), або недостатнє для власних потреб, або ж недоцільне (обходиться дорожче, ніж ввезення з інших територій). Географічний поділ праці може бути міжрайонним (між окремими територіями в межах однієї держави) і міжнародним (між окремими державами). Господарську спеціалізацію територій визначають як готова продукція (наприклад, автомобілі), так і її частини (деталі, вузли, агрегати), окрім цього сировина й напівфабрикати (залізна руда, кокс, чавун, сталь тощо).

2 (2) 2011-04-14 19:55:21 У міжнародному поділі праці Україна виділяється, насамперед, сировинними, капітале- та матеріаломісткими галузями (добувна промисловість, сільське господарство та галузі, що розвиваються на їх базі), а тому структура її експорту недосконала — понад 4/5 в ній складають сировинні товари та продукція первинної переробки. Україна має великі запаси корисних копалин і надзвичайно вигідне територіальне поєднання сировинних родовищ. Країна володіє значними покладами вугілля, залізної та марганцевої руд, сірки, ртуті, титану, урану, мінеральних солей.

2 (2) 2011-04-14 20:02:25 Міжнародний поділ праці включає обмін між країнами як готовими виробами, так і сировиною, продуктами харчування, робочою силою. На мінеральну сировину припадає 3% світового зовнішньоторговельного обороту. Виділяються 10 районів, що налагодили зв'язки за сировиною: США, Західна Європа, Японія, Канада, ПАР, Австралія, Латинська Америка, Африка, Західна, Південна та Південно-Східна Азія. На США, Західну Європу та Японію припадає 60% світового товарообміну мінеральною сировиною. Висока залежність цих країн від неї зумовлена орієнтацією на імпорт більш дешевої сировини «третіх» країн та економією власних резервів, а також значними масштабами споживання сировини промисловістю. 1. До США мінеральна сировина завозиться з усього світу. Основна маса сировини надходить з Канади (44%), Латинської Америки (38%), а також країн Перської затоки. 2. Західна Європа забезпечується сировиною з Африки (15%), Канади (12%), Латинської Америки (10%), Перської затоки, а також країн Східної Європа (газ, нафта, фосфати, залізна руда, кольорові метали). 3. Японія – найменш забезпечена сировиною країна. Імпорт покриває 100% потреб у бокситах, нікелі, урані, фосфоритах, 94% потреб у нафті, природному газі, залізній руді, кам'яному вугіллі. Найважливіші постачальники сировини: Австралія (25%), Південна та Південно-Східна Азія (18%). В останні десятиріччя збільшився імпорт сировини з країн Перської затоки та Росії (нафта, ліс, руда, кам'яне вугілля). 4. На Канаду припадає 15% світового експорту мінеральної сировини: руд срібла, платини, кольорових металів (цинку, свинцю, нікелю), заліза, а також деревини. 5. Австралія дає близько 10% світового експорту сировини, – бокситів, цинку, свинцю, нікелю, кобальту, ванадію, залізної руди, кам'яного вугілля. 6. ПАР має потужний ресурсний потенціал (30% світових запасів хромітів, ванадію, марганцеві та цинкові руди, сурма, алмази, золото, срібло, платина, кам'яне вугілля). Сировина експортується перш за все до Західної Європи та Японії. 7. Латинська Америка дає 40% експорту країн, що розвиваються. За запасами мінеральної сировини вона поступається Африці. Основні види експортної сировини: срібло, сурма, боксити, залізна руда, вольфрам, свинець, цинк, олово. Найбільші країни-експортери: Бразилія, Чилі, Венесуела, Перу, Болівія. Сировина вивозиться у США, Західну Європу, Японію. 8. Країни Африки дають близько 10% експорту сировини, яка постачається до Західної Європи та США. Це алмази, чорні та кольорові метали, сировина для виробництва мінеральних добрив. 9. Країни Південної та Південно-Східної Азії експортують руду і концентрати кольорових металів, чорні метали до Японії та США. 10. Країни Західної Азії експортують енергоносії. Тут найбільше виокремлюється реґіон Пермської затоки.

3 (3) 2011-04-14 22:52:53 Практична 1 I.Дайте відповіді на запитання у РОБОЧОМУ ЗОШИТІ. 1. Чому жодна держава світу в сучасних умовах не може існувати ізольовано? Для того щоб держава існувала ізольовано, потрібно мати весь комплекс товарів, послуг, підприємств, матеріалів, сировини. Жодна держава забезпечити цього не може через природні чинники. У якійсь країні малі поклади залізної руди, але велика кількість уранових родовищ, в іншій країні навпаки. Для цього і існує міжнародний поділ праці. Так само з послугами. Країни технічно більш розвинуті надають технічні послуги країнам менш розвинутим у цьому типі послуг. Може проходити також обмін знаннями. 2. Чому деякі галузі господарства недоцільно розвивати на певних територіях? Через, наприклад, малу наявність потрібних місцевих природних ресурсів. Також це може бути невигідним через певні економічні чинники та природні умови. Наприклад, металургійні заводи не раціонально розташовувати далеко від рудних родовищ, адже тоді потрібно буде перевозити дану сировину, а це може потягнути за собою великі кошти і спричинити борг, замість процвітання галузі. 3. В межах яких територій відбувається міжрайонний поділ праці? Міжрайонний поділ праці відбувається за наявністю певних природних ресурсів і умов, географічного положення. Межа поділу знаходиться на між певними галузями господарства, промисловості, послуг залежно від географічного положення. Відбувається в межах певної країни. 4. В межах яких територій відбувається міжнародний поділ праці? Міжнародний поділ праці полягає у спеціалізації країн у різних галузях і виникає між певними країнами. 5.Яким чином впливає географічне положення на міжнародний поділ праці? Вплив географічного положення на міжнародний поділ праці характеризується певними природними умовами(рельєф, клімат, сонячна радіація) та ресурсами(мінеральні, водні, земельні, біологічні). Далі за певними територіями закріплюються ті галузі спеціалізації , для яких тут існують найкращі природні та соціально – економічні умови. II. Визначте обличчя України (галузі спеціалізації ) у міжнародному поділі праці. Результати розмістіть у форумі. Основними галузями спеціалізації України є чорна металургія та виробництво хімічних добрив. Також Україна займає 4-те місце по виробництву картоплі. По запасам бурого вугілля займає 5-те місце. III. Наведіть три конкретні приклади міжнародного поділу праці окремих країн. Розмістіть приклади у форумі. Україна постачає Росії цукор, м’ясо-молочну продукцію, електрику. Росія постачає Україні газ і уранову руду, нафту. Італія виготовляє і постачає: стальні труби, листову сталь, кольорову металургію. Хімічна промисловість спеціалізується на випуску хімічних волокон, барвників, засобів захисту рослин, мінеральних добрив. Сировиною для цих виробів служить розмаїта місцева сировина, а також імпортна нафта та газ, апатити. Франція виготовляє і експортує: автомобілі, матеріали для залізничного оснащення. У Франції представлені всі сектори металовиробництва - від сталі і алюмінію до золота, кобальту і т.д. Франція посідає дев'яте місце в світі по випуску металопродукції, а також є одним з найбільших у світі експортерів і імпортерів металопродукції. Також до спеціалізації франції входять: хімія і виробництво синтетичних волокон, автомобіле судно-і авіабудування (експорт склав 56% обороту, або 55,6 млрд. фр.), військова промисловість, направляють на експорт більше 40% своєї продукції.

1 (1) 2011-05-06 20:42:16 1. Чому жодна держава світу в сучасних умовах не може існувати ізольовано? Жодна держава світу в сучасних умовах не може існувати ізольовано, тому що кожна країна має свої пріорітети на певні речі, якими потім обмінюється з іншими країнами на дещо необхідне для держави, а в межах однієї країни не можливо створювати всі галузі світу і всі умови для життя і розвитку в усіх сферах діяльності. 2.Чому деякі галузі господарства недоцільно розвивати на певних територіях? Деякі галузі господарства недоцільно розвивати на певних територіях, тому що вони можуть бути невигідними в плані розміщення по відношенню до природних ресурсів, сировини, в плані розміщення транспортних шляхів, наприклад, занадто далеко потрібно доставляти готовій товар, що може фінансово бути не вигідним, або навпаки занадто далеко прийдеться везти сировину, для того щоб галузь могла працювати. 3.В межах яких територій відбувається міжрайонний поділ праці? - Міжрайонний поділ праці-спеціалізація районів та обмін товарами між ними, відбувається в межах певної країни. 4. В межах яких територій відбувається міжнародний поділ праці? Міжнародний поділ праці полягає у спеціалізації країн у різних галузях і виникає між певними країнами. 5.Яким чином впливає географічне положення на міжнародний поділ праці? Вплив географічного положення на міжнародний поділ праці характеризується певними природними умовами(рельєф, клімат, сонячна радіація) та ресурсами(мінеральні, водні, земельні, біологічні). Далі за певними територіями закріплюються ті галузі спеціалізації , для яких тут існують найкращі природні та соціально – економічні умови.

1 (1) 2011-05-06 20:57:36 II.Визначте обличчя України (галузі спеціалізації) у міжнародному поділі праці. Основними галузями спеціалізації України є металургійна промисловість. Також в Україні розвинине виробництво хімічної промисловості. Достатньо розвинуте сільське господарство. Україна має великі запаси корисних копалин.

1 (1) 2011-05-06 21:07:20 III. Наведіть три конкретні приклади міжнародного поділу праці окремих країн. Міжнародний географічний поділ праці приводить до формування галузей міжнародної спеціалізації. Наприклад, для Саудівської Аравії такою галуззю є нафтова промисловість, для Швейцарії — виробництво годинників, для Фінляндії — виробництво паперу. Країни Азії, Африки та Латинської Америки виділяються в МПП переважно сировинною спеціалізацією. Україна постачає Росії цукор, м’ясо-молочну продукцію, електрику. Росія постачає Україні газ і уранову руду, нафту. Франція:Її основними галузями є: машинобудівна, хімічна, сталеварна, авіакосмічна, автомобілебудівна, електроніка, суднобудування, гірничо-рудна, металургія, текстильна, атомна енергетика, радіоелектроніка, харчова. За обсягом сільськогосподарського виробництва Франція посідає 3-є місце в світі, поступаючись лише США і Канаді. Вона повністю забезпечує себе основними видами сільськогосподарської продукції. У зовнішній торгівлі Франція займає 4-е місце після США, ФРН і Японії. З 1981 р. частка експорту у ВВП перевищує 25%. Її головними партнерами є в першу чергу країни Євросоюзу, на частку яких припадає близько 65% всього товарообігу, а також Японія і США.

1 (1) 2011-05-08 19:09:13 I. Дайте відповіді на запитання: 1. Чому жодна держава світу в сучасних умовах не може існувати ізольовано? в наш час жодна країна в світі не може існувати ізольовано, це підтверджено багатьма експертами. така смтуація виникае тому , що жодна країна не має таких ресурсів, щоб повністю себе забезпечувати. кожана держава імпортує ту чи іншу сировину або вже готовий товар, для свого проживання. різні країни славляться різними продукціями на світовому ринку,але одна країна не може налічувати абсолютно все. на підставі цього створені певні торгівельні відносини. 2. Чому деякі галузі господарства недоцільно розвивати на певних територіях? існують фактори, що впливають на поширення тої чи іної галузі на певній території. наприклад це - клімат, родючість земель, порода, найближчі міста тощо. не доцільно будувати заводи близько до міст, теплиці в холодній місцевості, машинобудівні заводи далеко від металургійних заводів. 3. В межах яких територій відбувається міжрайонний поділ праці? Міжрайонний поділ праці-спеціалізація районів відбувається в межах певної країни. 4. В межах яких територій відбувається міжнародний поділ праці? Міжнародний поділ праці полягає у спеціалізації країн у різних галузях і виникає між певними країнами. 5. Яким чином впливає географічне положення на міжнародний поділ праці? МПП повністю залежить від географічного положення країни. певний клімат, розміщення, водні ресурси впливають на кількість та якість вироблення та видобутку товару. який впливає на МПП.

1 (1) 2011-05-08 19:21:56 II. Визначте обличчя України (галузі спеціалізації ) у міжнародному поділі праці. провідною галуззю в промисловості україни є металургія. наша країна відносно багата на рудні родовища, тому на території містяться металургійні, машинобудівні заводи. також в україні є доволі добре розвинуті центри хімічної промисловості. україна виробляе калійні, фосфатні , азотні та інші добрива. трохи менше розвинене сільське господарство, але не дивлячись ні на що на світовому ринку україна посідає далеко не останнє місце.

1 (1) 2011-05-08 19:24:43 III. Наведіть три конкретні приклади міжнародного поділу праці окремих країн Міжнародний поділ праці включає обмін між країнами як готовими виробами, так і сировиною, продуктами харчування, робочою силою. На мінеральну сировину припадає 3% світового зовнішньоторговельного обороту. Виділяються 10 районів, що налагодили зв'язки за сировиною: США, Західна Європа, Японія, Канада, ПАР, Австралія, Латинська Америка, Африка, Західна, Південна та Південно-Східна Азія. На США, Західну Європу та Японію припадає 60% світового товарообміну мінеральною сировиною. Висока залежність цих країн від неї зумовлена орієнтацією на імпорт більш дешевої сировини «третіх» країн та економією власних резервів, а також значними масштабами споживання сировини промисловістю. 1. До США мінеральна сировина завозиться з усього світу. Основна маса сировини надходить з Канади (44%), Латинської Америки (38%), а також країн Перської затоки. 2. Західна Європа забезпечується сировиною з Африки (15%), Канади (12%), Латинської Америки (10%), Перської затоки, а також країн Східної Європа (газ, нафта, фосфати, залізна руда, кольорові метали). 3. Японія – найменш забезпечена сировиною країна. Імпорт покриває 100% потреб у бокситах, нікелі, урані, фосфоритах, 94% потреб у нафті, природному газі, залізній руді, кам'яному вугіллі. Найважливіші постачальники сировини: Австралія (25%), Південна та Південно-Східна Азія (18%). В останні десятиріччя збільшився імпорт сировини з країн Перської затоки та Росії (нафта, ліс, руда, кам'яне вугілля). 4. На Канаду припадає 15% світового експорту мінеральної сировини: руд срібла, платини, кольорових металів (цинку, свинцю, нікелю), заліза, а також деревини. 5. Австралія дає близько 10% світового експорту сировини, – бокситів, цинку, свинцю, нікелю, кобальту, ванадію, залізної руди, кам'яного вугілля. 6. ПАР має потужний ресурсний потенціал (30% світових запасів хромітів, ванадію, марганцеві та цинкові руди, сурма, алмази, золото, срібло, платина, кам'яне вугілля). Сировина експортується перш за все до Західної Європи та Японії. 7. Латинська Америка дає 40% експорту країн, що розвиваються. За запасами мінеральної сировини вона поступається Африці. Основні види експортної сировини: срібло, сурма, боксити, залізна руда, вольфрам, свинець, цинк, олово. Найбільші країни-експортери: Бразилія, Чилі, Венесуела, Перу, Болівія. Сировина вивозиться у США, Західну Європу, Японію. 8. Країни Африки дають близько 10% експорту сировини, яка постачається до Західної Європи та США. Це алмази, чорні та кольорові метали, сировина для виробництва мінеральних добрив. 9. Країни Південної та Південно-Східної Азії експортують руду і концентрати кольорових металів, чорні метали до Японії та США. 10. Країни Західної Азії експортують енергоносії. Тут найбільше виокремлюється реґіон Пермської затоки.

2 (2) 2011-05-14 21:45:13 1 Країни не можуть жити ізольовано бо для успышного розвитку економіки і промисловості треба багато різних чинників які не можуть бути забезпечені в межах однієї держави тому важливими є міждержавні економічні відносини.

2 (2) 2011-05-14 21:54:13 2 Для успішного розвивання тої чи іншої галузі промисловості потрнібні певні умови. Кожна галузь надає переваги певним чинникам: робоча сила, сировина, транспортування, кваліфіковані кадри, природні умови ітд, тому доцілно розвивати певні галузі у тих місцях де найпріорітетніші чинники присутні.

2 (2) 2011-05-14 22:43:01 3 Усі країни тією чи іншою мірою включені до міжнародного поділу праці. Його поглиблення відповідно до розвитку продуктивних сил є об’єктивним процесом, який інтенсифікує міжнародні зв’язки між країнами незалежно від рівня їх розвитку і соціальної орієнтації. Міжнародний поділ праці (МПП) — спеціалізація країн (їх господарюючих суб’єктів) на виробництві певних продуктів і послуг з метою їх збуту за межами національного ринку, тобто в інших країнах. Це, як уже зазначалося, вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці, що виходить за національні рамки окремих держав. МПП — складна, багаторівнева система міжнародної спеціалізації, що постійно розвивається і наповнюється новим змістом на кожному етапі суспільного розвитку. Зворотною стороною цієї спеціалізації є міжнародне кооперування. Поглиблення цих процесів зрештою призводить до зростання суспільної продуктивності праці та економії робочого часу. До машинної стадії розвитку національних економік МПП базувалось на своїй природній основі — відмінностях у природно-кліматичних умовах країни, її географічному положенні, ресурсах та енергетичних джерелах тощо. Починаючи з машинної стадії залежність спеціалізації і кооперування від природної основи значно зменшується. Для індустріальної стадії розвитку характерна залежність спеціалізації від наявного власне технологічного фактора. Практично з цієї стадії розвитку для значної кількості країн починається процес поступового переміщення центра ваги світогосподарських зв’язків зі сфери обігу (торгівлі) у сферу виробництва, що, в свою чергу, зумовлює інтенсифікацію та зростання обсягів торговельних зв’язків. Нині майже неможливо знайти велику галузь національного виробництва, яка б не залежала від міжнародних умов виробництва. Сфера МПП безпосередньо охоплює всі структурні складові суспільного поділу праці: міжгалузевий — промисловість, сільське господарство, будівництво; частковий — між виробництвами цих галузей; одиничний — предметна, подетальна, технологічна міжнародна спеціалізація та кооперування. Поділ праці на міжнаціональному рівні поглиблюється і знаходить більшу перспективність, ніж усередині окремої країни. Територіально і функціонально така спеціалізація проявляється на рівні окремих країн, їх груп або регіонів світу, що свідчить в цілому про подальший процес глобалізації системи виробництв, а відповідно і економічних міжнародних зв’язків. Якісні глибокі зміни у розвитку МПП сталися за останні два десятиріччя. Вони зумовлені новим етапом НТР. Їх загальний зміст можна звести до таких нових процесів у МПП: • пріоритетного значення набули спеціалізація і кооперування виробництва наукомісткої продукції, прогресивні технології, нові види виробничих (облагороджених) матеріалів. Наприклад, у США на початку 90-х років до 40 % виробів усієї обробної промисловості виготовлялось у сфері наукомістких галузей; • фундаментальні зміни відбулися в МПП у результаті всебічного розвитку процесу спеціалізації у сфері науково-технічних знань та інформації — поява автоматизованих систем її обробки, зберігання і передачі, що зумовлено розвитком мікропроцесорних, електронних, комп’ютерних технологій (згідно з міжнародними експертними оцінками, місткість світового ринку інформаційних технологій і послуг до 2012 р. зросте до 8 трлн дол., в 1998 р. ця цифра становила 800 млрд дол.); • істотну роль у поглибленні МПП відіграє і процес інтернаціоналізації сфери послуг та світової інфраструктури, прогресивні зміни як в її традиційних елементах (наприклад, різних видах транспорту), так і у мережах сучасних інформаційних комунікацій.

2 (2) 2011-05-20 15:38:22 1.Жодна держава не може існувати ізольовано тому що в жодної країни немає достатньо ресурсів щоб підтримувати усі потреби населення. 2.Тому, що різні види промисловості орієнтуються на різні чинники.наприклад машинобудування: Основною сировиною для машинобудування є продукція металургійного комплексу. Поряд з тим воно не може обійтися без великої кількості конструкційних матеріалів, які виробляють лісова, хімічна, легка галузі промисловості. Деякі види машинобудування (виробництво екскаваторів, устаткування для металургії тощо) потребують великої кількості металу. їх відносять до металомістких галузей комплексу. В цілому підприємства машинобудування в Україні споживають третину виготовленого прокату, а також 40% чавунного та 2/3 сталевого литва. Більшість галузей машинобудівного комплексу необхідно віднести до трудомістких. Особливо це характерно для приладобудування, електронного тощо, де металу споживається мало, але необхідно затратити багато праці для виробництва продукції. На цих підприємствах зайнята велика кількість кваліфікованих трудових ресурсів. Для машинобудування характерні спеціалізація і кооперування підприємств. Це зумовлено тим, що на виробництво більшості сучасних машин (літаків, комп'ютерів, телевізорів) потрібно десятки тисяч різноманітних деталей. Налагодити їх випуск на одному підприємстві просто неможливо. Тому машинобудівні заводи часто мають вузьку спеціалізацію (подетальну й предметну). Машинобудівні підприємства повинні мати десятки, а то й сотні зв'язків з іншими підприємствами, які постачають деталі, комплектуючі, сировину. Тобто, кооперування є необхідною формою організації виробництва у машинобудівному комплексі. 3.Міжрайонний поділ праці відбувається в межах певної країни; між її районами областями. 4.Міжнародний поділ праці відбувається між різними країнами в залежності від наявності в них тих чи інших природних ресурсів. 5.Природні ресурси, корисні копалини не рівномірно розташовані на території планети.

2 (2) 2011-05-20 15:40:06 ІІ1. Промисловість – найважливіша структурна ланка (сектор) господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого в народному господарстві. Провідна роль промисловості в економіці України визначається, перш за все, тим, що, забезпечуючи всі галузі народного господарства знаряддями праці та новими матеріалами, вона є найбільш активним фактором науково-технічного прогресу і розширеного відтворення в цілому. Серед інших галузей господарства промисловість вирізняється комплексно- і районоутворюючими функціями. Темпи росту, рівень розвитку і структура промисловості – важливі показники не тільки кількісної, але і якісної характеристики народного господарства та життєвого рівня населення. Від рівня розвитку індустрії залежить технічний рівень виробництва, структура господарства, його територіальна організація. За роки радянської влади випереджаючий розвиток галузей важкої промисловості визначив рівень економічного і військового потенціалу країни. Важка індустрія була зорієнтована на розвиток військово-промислового комплексу, а не на підйом економіки галузей, що виробляють предмети споживання. І тому виробництво засобів виробництва (група А) розвивалось найбільше, а його частка у загальному обсязі виробництва становила 71,2% (1989 р.). Частка виробництва групи Б (виробництво предметів споживання) становила 28,8%. 2. Промисловість – це поліструктурне утворення, до якого входить близько 20 великих галузей, майже 150 підгалузей і більше 300 виробництв, які виробляють промислову продукцію. Вона визначається галузевою, територіальною, функціональною та організаційною структурою. 2.1. Галузева структура відображає склад та співвідношення галузей промисловості. Галузь промисловості – це сукупність підприємств, подібних за призначенням продукції, технологіями, що застосовуються, використаною сировиною. Існують різні варіанти галузевої структури. Промисловість, яка займається, як уже зазначалось вище, виробництвом засобів виробництва (машини, обладнання, верстати та ін.), відноситься до групи “А”, а предметів споживання (легкові автомобілі, пральні машини, холодильники, товари широкого споживання та ін.) – до групи “Б”. У важку промисловість (група “А”) повністю входить видобувна і частково обробна галузь, а в легку (група “Б”) – лише обробна. Рівень розвитку промисловості, що зайнята виробництвом товарів народного споживання, абсолютно недостатній. В останні роки відбуваються негативні зміни в галузевій структурі промисловості країни. Зростає питома вага паливної та металургійної промисловості. Промисловість поділяється на такі великі галузі: енергетика; паливна; металургія; машинобудування та металообробка; хімічна і нафтохімічна; лісова, деревообробна і целюлозно-паперова; промисловість будівельних матеріалів; легка; харчова; комбікормова; мікробіологічна; поліграфічна та інші. Основу функціональної структури (яка відображає поділ на галузі спеціалізації, обслуговуючі, допоміжні та супутні) промисловості становлять міжгалузеві комплекси. 2.2. Промисловість розміщена на території держави досить нерівномірно. Найбільша концентрація її склалася в Донецькому районі (Донецька і Луганська області) та Придніпров’ї (Дніпропетровська і Запорізька області). В основі територіальної організації промисловості лежить її територіальна структура, яка відбиває склад і співвідношення взаємопов’язаних форм територіального зосередження промисловості. Категорія “територіальна структура промисловості” відображає розміщення промислових об’єктів певними територіальними скупченнями у вигляді промислових пунктів, центрів, вузлів, агломерацій, районів. Первинними елементами територіальної організації продуктивних сил є окремі села, джерела тих чи інших природних ресурсів, промислові пункти, що характеризують їх точкове розміщення. У промисловому пункті розміщується одне підприємство (найчастіше філія великого підприємства). Промисловий центр – населений пункт з групою промислових підприємств, які часто взаємопов’язані спільними інфраструктурними виробництвами, а іноді – технологічними зв’язками. Промисловий вузол – це локальне виробничо-територіальне зосередження кількох центрів і пунктів, в якому підприємства поєднуються певними виробничо-технологічними зв’язками, спільністю транспортно-географічного розміщення, загальними системами інфраструктури й поселень для найефективнішого використання природних, матеріальних і трудових ресурсів (наприклад, м. Донецьк – тут діє кілька взаємопов’язаних підприємств металургійної, будівельної, хімічної, машинобудівної галузей промисловості). Під промисловими агломераціями розуміють досить великі форми територіального зосередження багатьох промислових центрів навколо великого вузла, які відрізняються високим рівнем територіальної концентрації підприємств різних галузей промисловості, інфраструктурних об’єктів, наукових, освітянських, культурних закладів, а також високою густотою населення (наприклад, Київська, Донецько-Макіївська). Даній формі розміщення притаманні такі переваги: – високий рівень концентрації та диверсифікації виробництва; – максимально ефективне використання систем виробничої та соціальної інфраструктури. У той же час, саме тут формується несприятлива природно- і соціально-екологічна ситуація, складні транспортні проблеми тощо. Промисловий район – велика територія з відносно однорідними природними умовами, з характерним спрямуванням розвитку продуктивних сил, відповідною спеціалізацією підприємств, виробничою та соціальною інфраструктурою (наприклад, Донецько-Придніпровський, Прикарпатський райони). Удосконалення територіальної структури промисловості на основі подальшого розвитку процесів територіальної організації виробництва, територіальної концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, раціонального розміщення підприємств і формування промислових комплексів є одним з найважливіших завдань територіальної організації виробництва. Територіальна концентрація є процесом зосередження виробництва в центрах, вузлах, агломераціях, районах. Територіальна спеціалізація – це участь промислових центрів, вузлів, районів тощо в територіальному поділі праці певними видами продукції і послуг. Територіальне кооперування – це: 1) регулярні, спеціально обумовлені технологічні зв’язки між спеціалізованими підприємствами одного чи різних промислових центрів, які є важливою умовою комплексного розвитку господарства як у цілому, так і на окремих територіях; 2) зв’язки підприємств, які використовують спільні об’єкти інфраструктури, енергетичні, транспортні чи складські засоби. Територіальне комбінування – це зосередження в одному центрі (вузлі) кількох підприємств, пов’язаних спільною чи комплексною переробкою певної сировини, її послідовною переробкою (гірничо-збагачувальний, металургійний комбінати). 3. За рівнем промислового розвитку Україна займає 2 місце серед країн СНД. Більше 8 тис. промислових об’єднань, комбінатів і підприємств працює на її території. Основними рисами промисловості держави є: – розгалужена структура з функціонуванням усіх великих галузей; – консервативна структура з високою часткою галузей важкої промисловості (зокрема видобувної) і військово-промислового комплексу; – недосконалість технологій (висока відходність виробництва, ресурсо- та енергоємність (енергозатрати на одиницю промислової продукції в 6-8 разів перевищують аналогічний показник у розвинених країнах); – значна зношеність основних фондів; – надмірне забруднення природного середовища; Починаючи з 1990 року, в господарсько-промисловому комплексі триває спад виробництва, обумовлений загальною економічною кризою: неефективним реформуванням економіки, важким фінансовим становищем, високим рівнем інфляції, розпадом господарських зв’язків з країнами близького зарубіжжя та колишніми країнами-членами РЕВ. Питома вага промисловості у валовому внутрішньому продукті зменшилась приблизно з 51% у 1990 до 47% у 1995 р. Найбільш швидкими темпами відбувся спад виробництва в таких галузях промисловості, як паливна (у 1995 р. обсяг її виробництва складав 44% до 1990 р.), металургійна (41%), хімічна та нафтохімічна (41%), машинобудування (50%), промисловість будівельних матеріалів (38%). Погіршення економічної ситуації в країні суттєво вплинуло не лише на обсяги промислового виробництва, але й на його ефективність. Так, у 1995 р. частка збиткових підприємств становила 14% від загальної кількості, а в 1998 р. – більше 20%. Дуже важливими для економічної стабілізації і подальшого зростання є структурні зрушення в промисловості, реформування її структури на засадах випереджаючого розвитку наукоємних галузей, виробництва товарів народного споживання та галузей, що забезпечують науково-технічний прогрес в усіх ланках народного господарства, експортних та імпортно-замінюючих виробництвах.

2 (2) 2011-05-20 15:42:16 ІІІКанада — це індустріальна країна з розвинутим сільським господарством, яка дає близько 2 % світового промислового виробництва (12—13-е місце). Для Канади характерним є сировинний напрямок економіки, яка орієнтується на зовнішній ринок. Аграрний сектор орієнтований на експорт пшениці й продукції тваринництва. Величезні запаси лісових ресурсів дають можливість розвивати деревообробну та целюлозно-паперову промисловість, продукція якої має експортне значення. Промисловість в цілому посідає провідне місце в структурі галузей матеріального виробництва і дає майже 3/4 усього експорту країни. Галузі спеціалізації промисловості — лісова, енергетична, гірничовидобувна, кольорова металургія. ПЕК країни працює на власних паливно-енергетичних ресурсах. Канада видобуває близько 100 млн т вугілля, 80 млн т нафти і 100 млрд м3 газу. Частину газу та нафти вона постачає до США, але у той же час імпортує нафту з Нігерії для східних регіонів. Канада має добре розвинену електроенергетику, яка виробляє понад 540 млрд кВт • год (це шосте місце у світі). Основа енергетики Канади — ГЕС, які виробляють 60 % енергії, 23 % — ТЕС, які працюють на вугіллі та мазуті і 17 % дають АЕС. Найбільшими споживачами електроенергії в Канаді є такі енергоємні галузі, як кольорова металургія та целюлозно-паперова промисловість. Частина електроенергії по ЛЕП безпосередньо передається до електромережі США. Металургія Канади представлена чорною і кольоровою металургією. Чорна металургія забезпечує потреби національної економіки в металі. Розвинута кольорова металургія, яка працює здебільшого на власній сировині (лише алюмінієва промисловість працює на імпортній сировині з Центральної Америки). Держава має майже повний галузевий набір виплавки кольорових металів. Зокрема, на власній сировині в Канаді базується мідеплавильна промисловість (за виплавкою міді країна посідає одне з перших місць у світі). Поєднання дешевої енергії ГЕС і наявність великих запасів прісної води сприяли розвитку потужної алюмінієвої промисловості на імпортованих бокситах з Ямайки. За виробництвом алюмінію Канада також посідає одне з провідних місць у світі. Крім того, тут розвинута свинцево-цинкова, титанова, нікелева промисловість. Канада є експортером багатьох кольорових металів на світовий ринок. Потужна металургійна база країни є важливою передумовою для розвитку тут багатогалузевого машинобудування, яке дає 1/4 вартості промислової продукції і.понад 40 % експортного потенціалу Канади. Головна галузь — транспортне машинобудування, яке тяжіє до машинобудівних центрів США. Високорозвинутим є автомобільне (понад 2 млн автомашин), сільськогосподарське та енергетичне машинобудування, яке розміщене у Торонто, Монреалі, Гамільтоні, Вїнсорі, Оттаві, Галіфаксі, Ванкувері. Канада має розвинуту нафтопереробну і хімічну галузі промисловості, які відіграють важливу роль у формуванні експортного потенціалу. Гірничо-хімічна галузь представлена, перш за все, видобутком калійних солей. Важливе місце належить основній або неорганічній хімії, яка спеціалізується на виробництві мінеральних добрив (калійних, азотних, фосфорних) — третє місце після США та Китаю. Важливу роль у структурі промисловості відіграє органічна хімія, яка охоплює виробництво пластмас (дев'яте місце у світі), синтетичного каучуку, хімічних волокон. Основними центрами є: Сарнія, Монреаль, Торонто та ін. За заготівлею деревини Канада посідає п'яте місце, а за виробництвом пиломатеріалів і паперу — третє місце у світі. В експорті пиломатеріалів і паперу Канада — світовий лідер. Найбільші підприємства деревообробної та целюлозно-паперової промисловості розміщені у лісовому поясі країни (на заході). Легка і харчова промисловість Канади орієнтуються на споживача і їх розміщення збігається з розселенням населення. Товарами легкої промисловості Канада забезпечує свої потреби тільки на 50 %. Сільське господарство У Канаді добре розвинуте сільське господарство (дає 9 % ВВП). У його галузевій структурі при добре розвинутому рослинництві дещо переважає тваринництво. Рослинництво характеризується високими зборами продовольчого зерна, зростанням ролі фуражних і кормових культур (ячменю, кукурудзи). Канада посідає шосте місце у світі за збором зернових. Головними сільськогосподарськими районами залишаються степові провінції, які спеціалізуються на зерновому господарстві, м'ясному скотарстві, м'ясо-вовняному вівчарстві. У провінціях південного сходу переважає виробництво картоплі, молочне тваринництво. Канада здійснює вилов тріски в Атлантичному океані, у Тихому — лосося, в озерах — окуня

2 (2) 2011-05-23 16:40:38 Певною мірою такий вид спеціалізації отримав розвиток і між розвинутими країнами, відносно невеликими за розміром території та чисельністю населення. Проте їх спеціалізація частково пов’язана також з географічним середовищем і природними умовами, вона більш прогресивна і характеризується виробництвом промислової продукції та напівфабрикатів. Прикладом такої спеціалізації є Швейцарія, яка відома на весь світ випуском годинників, Швеція — постачальник високоякісної сталі та підшипників, Бельгія — чавуну і сталі, Фінляндія — лісоматеріалів і продукції деревообробки тощо. Високорозвинуті країни орієнтують своє виробництво не тільки на національні, а й на міжнародні економічні потреби. Виготовлена ними продукція споживається в усіх частинах світу. Водночас посилюється орієнтація на переробку привізної сировини, замість традиційних місцевих виробництв формуються нові галузі промисловості.

2 (2) 2011-05-23 16:42:57 Помітне місце у міжнародній торгівлі України займає торгівля послугами: у 2000 р. їх експорт склав 3,5 млрд. дол., а імпорт — 1,4 млрд. дол. Найбільша питома вага серед послуг, які надавалися Україною іншим країнам, — транспортних послуг (фрахт морських суден, транзит через її територію нафти, газу, інших вантажів, пасажирів), послуг зв'язку, різних ділових, професійних та технічних послуг. Кредитно-фінансові відносини. Україна, як держава з перехідним типом господарської системи, потребує значного фінансового забезпечення економічних реформ. З цією метою країна співпрацює з міжнародними валютними і кредитно-фінансовими організаціями — Міжнародним валютним фондом (МВФ), Світовим банком (СБ), Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР). Крім цього вона отримує позики і кредити від центральних і комерційних банків економічно розвинених країн — Німеччини, США, Італії, Франції, Японії та ін. В результаті формується державний борг України зовнішнім кредиторам, тому важливим завданням уряду є вміле його обслуговування. У системі міжнародних кредитно-фінансових відносин дуже велике значення для країни має ввіз і вивіз капіталів. Україна виступає здебільшого імпортером капіталів, оскільки її можливості вкладати їх в економіку інших країн надзвичайно обмежені. Найбільш ефективними є прямі іноземні інвестиції в українську економіку, тобто вкладання закордонними компаніями, підприємствами, банками тощо капіталів у грошовій або товарній формі в конкретні галузі економіки, створення за їх участю високорентабельних спільних підприємств та організацій, які працюють на прибуток. Серед найбільших інвесторів України — США, Німеччина, Великобританія, Нідерланди, Росія, Південна Корея, Кіпр, Швейцарія. Найпривабливішими галузями української економіки для іноземних капіталовкладників є харчова промисловість, торгівля, машинобудування і металообробка. Однак обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну поки що незначні: при загальній потребі не менше 40 млрд. дол. в економіку країни наразі вкладено 3,3 млрд. дол. закордонних інвестицій. Потенційних зарубіжних партнерів відлякує економічна й соціальна нестабільність у країні, відсутність стійкого інвестиційного законодавства, корупція серед державних чиновників тощо. За участю іноземного капіталу в Україні створюються спільні підприємства, які характеризуються різною величиною статутного фонду, кількістю зайнятих працівників, профілем діяльності тощо.

2 (2) 2011-05-23 16:44:19 1.Жодна з держав світу в сучасних умовах не може існувати відокремлено від інших країн та бути ізольованою від тих процесів, що відбуваються в регіоні або частині світу, де вона знаходиться. Країни, їх національні господарства взаємодіють між собою у виробничій, економічній, політичній, військовій, культурній, гуманітарній, екологічній та інших сферах. Для реалізації цих відносин між країнами встановлюються дипломатичні стосунки, укладаються угоди, договори, що регулюють різні напрямки співробітництва. Країни прагнуть брати участь у міжнародних організаціях (Організації Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародному валютному фонді (МВФ), Світовій організації торгівлі (СОТ) та ін.), створюють міждержавні регіональні об’єднання — економічні (наприклад, Європейський Союз (ЄС)), військово-політичні (Організація Північноатлантичного договору (НАТО)) тощо.

Повернутися до уроку

Повернутися до перелiку уроків курсу